Белу-Оризонті

Белу-Оризонті (порт. Belo Horizonte, що означає «красивий горизонт») — третя за населенням агломерація і п'яте місто Бразилії (після Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Салвадора і Форталези), засноване 1897 року. Також це столиця штату Мінас-Жерайс, розташованого в південно-східному регіоні. З населенням майже 2,3 мільйони у 2022 році,^[5] і понад 5 мільйонів в агломерації, Белу-Оризонті — або Бега́ (Beagá), як його часто називають через звучання абревіатури BH португальською мовою — місце інтенсивної економічної і культурної діяльності.

Белу-Оризонті Belo Horizonte
Q17351644?  flag of Belo Horizonted
Основні дані
19°55′ пд. ш. 43°56′ зх. д.
Країна	Бразилія
Регіон	штат Мінас-Жерайс
Столиця для	Мінас-Жерайс  (федеративна одиниця Бразилії)
Межує з — сусідні нас. пункти Нова-Лімаd[1], Контажемd[1], Ribeirão das Nevesd[1], Ібірітеd[1], Санта-Лузія[d][1], Веспазіануd[1], Brumadinhod[1], Сабараd[1]  ?
Засновано	1701
Статус міста	12 грудня, 1897 року
Площа	330 км²
Населення	2 479 175 (2013)[2]
Агломерація	5,2 млн. (2013)
· ІЛР	0,81
Висота НРМ	760 м
Назва мешканців	англ. Belo-horizontino
Міста-побратими	Триполі, Хомс, Лісабон, Мінськ (1987), Гранада (2002)[3][4], Чикаго, Вифлеєм, Чімботе, Ньюарк (2006), Лагос, Форт-Лодердейл
Телефонний код	(55) 31
Часовий пояс	UTC−3
GeoNames	6321162
OSM	r368782 ·R
муніципалітет Бразилії	3106200
Поштові індекси	30000-000
Міська влада
mayor of Belo Horizonted	Fernando Damata Pimentel, PT
Вебсайт	Prefeitura de Belo Horizonte
Мапа
Белу-Оризонті Belo Horizonte у Вікісховищі

Історія

Перші поселенці в регіоні оселилися на початку 1700-х років. В 1701 році золотошукач Жуан Лейті да Сілва Ортіс, зваблений красою цих місць та сприятливим кліматом, заснував тут скотарську ферму Курал-дель-Рей.^[6] Але місто, відоме сьогодні, було сплановане й побудоване в 1890-х роках, щоб замінити Ору-Прету як столицю штату Мінас-Жерайс. Переїзд органів влади стався 12 грудня 1897, що і вважається формальною датою заснування міста. На початку XXI століття місто відоме контрастом між сучасними й класичними будівлями, будучи місцем розташуванням багатьох сучасних архітектурних символів Бразилії, у тому числі таких як Церква Пампульа.

Економіка

Місто є центром районів гірничої промисловості (залізні і марганцеві руди, алмази) і сільського господарства (бавовник, скотарство). Підприємства включають текстильні, мебльові, взуттєві, керамічні, машинобудування, обробку алмазів. Це важливий залізничний вузол, з цього міста виходить остання пасажирська залізниця країни. Також місто — освітній центр регіону.

На честь міста названо астероїд 10770 Белу Оризонті.

Населення

За даними Бразильського інституту географії та статистики, населення міста 2013 року склало 2 480 000 осіб, агломерації — понад 5,2 млн. (5-те і 3-тє місця по країні відповідно).

Школярі Белу-Оризонті

Расовий склад населення:

• білі — 46,7 %
• парду — 41,9 %
• Афроамериканці  — 10,2 %
• азійці — 1,1 %.

Близько 30 % містян складають нащадки вихідців з Італії. За ними йдуть мешканці португальського, німецького, іспанського та левантійського походження. Приблизно 70 % жителів — католики, 20 % — протестанти, атеїстів близько 8 %.

Рівень злочинності в Белу-Оризонті середній за мірками великих міст Бразилії (тобто вельми високий за мірками України або ЄС), але більша частина злочинів скоюється у фавелах.

Уродженці

• Марко Антоніо да Сілва (* 1966) — бразильський футболіст.

Галерея

• 
  Міський парк
• 
  Музей мистецтв в Пампулов
• 
  Площа 7
• 
  Будівля префектури
• 
  Авеню Афонсу Піни
• 
  авеню Амазонас
• 
  Вулиця Баїя
• 
  Панорама Белу-Оризонті
• 
  Церква св. Франциска Ассизького в Пампулов
• 
  Вокзальна площа
• 
  Віадук Санта-Тереза
• 
  Велосипедна доріжка
• 
  Стадіон «Індепенденсія» після реконструкції в листопаді 2012 року