Белялов Мустафа Османович

Мустафа Османович Белялов (узб. Mustafo Osmanovich Bilolov; нар. 4 червня 1957, Нурабад, Самаркандська область, Узбецька РСР) — радянський та узбецький футболіст, захисник.

Мустафа Белялов
Особисті дані
Повне ім'я	Мустафа Османович Белялов
Народження	4 червня 1957(1957-06-04) (68 років)
	Нурабад, Самаркандська область, Узбецька РСР
Зріст	178 см
Вага	76 кг
Громадянство	СРСР  Узбекистан
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1977—1979 «Памір» (Д) 89 (7) 1980—1981 СКА (Л) 50 (5) 1981—1984 «Пахтакор» 95 (6) 1985—1987 «Нефтчі» (Б) 83 (2) 1988—1990 «Пахтакор» (Кр) 88 (8) 1990—1992 «Нурафшан» 82 (6) 1992—1993 «Приладист» (М) 2 (0) 1993—1994 «Перак» ? (?)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1983 1992	СРСР (олімпійська)  Узбекистан	2 (0) 7 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1992 1997	«Нурафшан» «Чиланзар» (Т)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Грати у футбол почав у Таджикистані, в невеликому містечку Чкаловськ. Вихованець ДЮСШ. Перший тренер — Володимир Гаврилович Бурдін^[1].

З 1977 року грав у першій лізі за «Памір», в 1980 році перебував на армійській службі у Львові в команді СКА.

У сезоні 1981 року тренер «Пахтакора» Іштван Секеч запросив Белялова в команду^[2].

Сам тренер «Пахтакора» Іштван Секеч в одному зі своїх інтерв'ю говорив наступне про захисника:

Якось в одній з ігор тоді ще молодий Бєлялов втратив в центрі поля м'яч, суперник підхопив його та помчав до наших воріт. Бєлялов — за ним, а наздогнати не може, біжить й від образи сльози на очах. Добре воротар виручив, а Бєлялов від повноти почуттів обійняв його і поцілував. Людина він, яка безмежно любить футбол, грає й тренується самозабутньо. Швидкості йому дещо не вистачає, але правильний вибір позиції дозволяє компенсувати цей недолік. Бєлялов відмінно грає головою, і при розіграші стандартних положень біля чужих воріт можна назвати обмаль гравців у країні, які діяли б так уміло, як він[3].

Потім грав у «Нурафшоні», українському «Приладисті» з Мукачево та малайзійському «Пераку», в якому завершив кар'єру футболіста.

За олімпійську збірну СРСР провів 2 офіційних матчі у відбірному турнірі на Олімпіаду 1984 года, ставши в її складі переможцем першої європейської зони^[4].

За збірну Узбекистану зіграв 7 матчів^[5].

Досягнення

• Кубок Першої ліги СРСР
  • Володар (2): 1988, 1989^[6].

• Перша ліга СРСР
  • Срібний призер (1): 1990

• Футболіст року в Узбекистані (№ 3): 1992

• Перможець 1-ї групи європейської зони кваліфікаційного турніру Олімпіади-1984: 1983