Белічко Юрій Васильович

Юрій Васильович Белі́чко (нар. 5 серпня 1932, Харків — пом. 12 червня 2010, Київ) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1964 року, професор з 1995 року; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Заслужений діяч мистецтв України з 1994 року. Батько мистецтвознавця Наталії Белічко.

Белічко Юрій Васильович
Народився	5 серпня 1932(1932-08-05) або 1932[1]  Харків, СРСР
Помер	12 червня 2010(2010-06-12)[2]  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	мистецтвознавець, теоретик мистецтва, викладач університету
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1957)
Галузь	мистецтвознавство[1] і art theoryd[1]
Заклад	Академія будівництва і архітектури Української РСР Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Київський державний художній інститут
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства (1964)
Відомі учні	Борщенко Лідія Михайлівна Корусь Олена Павлівна Джулай Віктор Васильович Гордова Тамара Федорівна
Членство	Спілка радянських художників України
Діти	Белічко Наталія Юріївна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Белічко.

Біографія

Народився 5 серпня 1932 року у місті Харкові (нині Україна). 1957 року закінчив Інститут живопису, скульптури й архітектури в Ленінграді, де його викладачами були зокрема Анна Чубова та Йосип Бродський.

Протягом 1959—1964 років працював у Академії будівництва і архітектури УРСР; з 1965 року — у відділі образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології АН УРСР.

У 1974—1985 роках — завідувач кафедри теорії і історії мистецтв (доцент з 1978 року), у 1985—1990 роках — декан факультету теорії та історії мистецтв і реставраційного відділення, з 1995 року — професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Малій Китаївській, № 68 б, квартира 1, потім в будинку на проспекті Науки, № 35, корпус 4, квартира 26^[3]. Помер у Києві 12 червня 2010 року.

Наукова діяльність

Працював в галузі мистецтвознавства та художньої критики. Досліджував творчість українських митців XIX–XX століть, а також характерні особливості розвитку українського малярства XX століття. Автор понад 150 наукових праць та статей з питань українського образотворчого мистецтва, зокрема живопису, книжкової графіки та народної творчості. Серед них:

• «Україна в творчості Іллі Рєпіна» (монографія, Київ, 1963);
• «Художник і сучасність» (монографія, Київ, 1966);
• «Георгій В'ячеславович Якутович» (монографія, Київ, 1968);
• «Теми народної героїки» // «Искусство», 1968, № 5;
• «Героїка народного подвигу. Образи і події Великої Вітчизняної війни в українському образотворчому мистецтві» (монографія, Київ, 1970);
• «Георгій Малаков» (Київ, 1974);
• «Тема–ідея–образ. Тенденції розвитку сучасного українського образотворчого мистецтва. 1945–1972» (Київ, 1975);
• «Українське радянське мистецтво періоду громадянської війни» (1980);
• «Художник. Мистецтво. Час: Збірка вибраних авторських мистецтвознавчих статей» (Київ, 1982);
• «Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві 12–20 століть. Живопис. Графіка» (Київ, 1982; у співавторстві з Володимиром Підгорою);
• «Український живопис. Сто вибраних творів» (1985);
• «Мистецтво, народжене Жовтнем. 1917—1987» (1987);
• «Український живопис. Володимир Сидорук. 1925–1997. Повернення майстра: Альбом» (Київ, 2001; у співавторстві з А. А. Яненком).

Автор розділів «Монументальний живопис 1934—1941 та 1941—1967 років» в V та VI тисячоліттях в «Історії українського мистецтва» (томи 4—6, Київ, 1967—1970). Брав участь у виданні «Українська Ленініана. Живопис, скульптура, графіка» (Київ, 1970).