Бережинський Валентин Андроникович

Валенти́н Андро́никович Бережи́нський (2 квітня 1886, Лебедин, Чигиринський повіт, Київська губернія — 31 березня 1938, Нарим) — офіцер Російської імператорської армії та Армії Української Народної Республіки, репресований священик.

Бережинський Валентин Андроникович
Народився	2 квітня 1886(1886-04-02) Лебедин, Чигиринський повіт, Київська губернія
Помер	31 березня 1938(1938-03-31) (51 рік) Нарим ·розстріл
Країна	УНР  СРСР Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	священик
Alma mater	Златопільська чоловіча гімназія, Університет Святого Володимира
Військове звання	офіцер
Батько	Андроник Бережинський

Життєпис

Родина

Народився 2 квітня 1886 року в сім'ї лебединського священика^[1].

Батько — Андроник Бережинський, священик, законовчитель у молодших підрозділах та член педради Лебединського жіночого духовного професійного училища з 7 грудня 1893 року принаймні до 1899 року^[2].

Навчання

Навчався у чоловічій гімназії міста Златопіль з 1895 року, яку успішно закінчив (випуск 1905 року, атестат № 822)^[3].

Потім у Києві в Університеті Святого Володимира.

Військова діяльність

Офіцер Російської імператорської армії та Армії Української Народної Республіки.

Релігійна діяльність

Священик. У 1928 році заарештований за звинуваченням 58-10, просидів під вартою 4 місяці і був звільнений під підписку. У 1929 році був засуджений за звинуваченням 58-10 і засланий в Нарим на 3 роки. Мешкав у селі Заручейном Колпашевського району Наримського округу.

Останні роки життя

Заарештовано 7 березня 1938 року за підозрою в приналежності до «Кадетсько-монархічної організації на території Парабельского району Наримського округу».

Засуджений до розстрілу 12 березня 1938 року.

Вирок виконано 31 березня 1938 року.

Реабілітований 19560608^[4].