Бережниця Вишня

Бережниця Вишня (пол. Bereżnica Wyżna) — лемківське село в Польщі, у гміні Солина Ліського повіту Підкарпатського воєводства, на етнічних українських територіях. Населення — 207 осіб (2011^[1]).

Село
Бережниця Вишня пол. Bereżnica Wyżna
Колишня церква Миколая Чудотворця, нині костел
Координати 49°21′11″ пн. ш. 22°21′40″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Ліський повіт
Гміна	Солина
Висота центру	540 м
Населення	207 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 13
Поштовий індекс	38-610
Автомобільний код	RLS
SIMC	0360490
GeoNames	776229
OSM	r6950649 ·R
Бережниця Вишня Бережниця Вишня (Польща) Бережниця Вишня Бережниця Вишня (Підкарпатське воєводство)
Бережниця Вишня у Вікісховищі

Назва

У ході кампанії перейменування українських назв на польські село в 1977—1981 рр. називалось Бжезіна (пол. Brzezina).

Розташування

Знаходиться в гміні Солина, Ліського повіту в Підкарпатському воєводстві. Розташоване на південь від воєводської дороги № 894 Гічва — Чорна на місцевій дорозі Береска — Балигород у пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.

Історія

В селі була дерев’яна церква святого Миколая. Належала до парафії Жерниця Вижна Балигородського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ, в 1936 р. налічувала 604 парафіян.

На 01.01.1939 село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у селі проживало 630 мешканців, з них 550 українців-грекокатоликів, 75 українців-римокатоликів і 5 євреїв^[2].

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Сучасність

Після депортації українців^[3] село заселене поляками.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][4]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	94	19	57	18
Жінки	113	23	61	29
Разом	207	42	118	47

Пам’ятки

• Дерев’яна церква з 1839 р. (тепер — костел), збереглась частина іконостасу з іконами XVII ст. і поліхромні розписи.
• Мурована каплиця 1908 р.

Відомі особи

• Зіґмунт Качковський — галицько-польський прозаїк, публіцист і поет, діяч польського руху XIX ст.
• Михайло Міначкевич — український греко-католицький священик і поет. Співавтор першої збірки Маркіяна Шашкевича «Син Русі».^[5]
• Михайло Старух — український селянин, громадсько-політичний діяч.
• Тимотей Старух — український громадсько-політичний діяч.
• Антін Старух — селянин, громадсько-політичний діяч.
• Ярослав Старух — український політичний і військовий діяч, публіцист.
• Вінцент Поль — польський поет, географ і етнограф, військовик.