Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Бернацький Володимир Нифонтович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Володи́мир Ни́фонтович Берна́цький (8 червня, 1938, Сосниця — 20 червня 2019, Полтава) — український художник, дизайнер; член Спілки радянських художників України з 1988 року. Лауреат Полтавської міської премії імені Миколи Ярошенка за 2018 рік в номінації «Образотворче мистецтво. Графіка»[1].
Remove ads
Біографія
Народився 8 червня 1938 року, у селищі міського типу Сосниці Чернігівської області (нині Україна). Батько — Нифонт Григорович, мати — Єфросинія Іванівна. 1969 року закінчив Львівський поліграфічний інститут імені Івана Федорова де був учнем А. Попова, Юрія Гапона, В. Сільвестрова, Овчіннікова.
Протягом 1964—1974 років працював художником-конструктором в Бюро виробничої естетики Науково-дослідного інституту Хіммаш у Полтаві; від 1974 року — графік Полтавського художньо-виробничого комбінату.
Мешкав у Полтаві в будинку на вулиці Пушкіна, № 47, квартира № 18[2]. Помер в Полтаві 20 червня 2019 року.
Remove ads
Творчість
Працював у галузях ужиткової графіки та проєктування інтер'єрів. Серед робіт:
- інтер'єри аеропорту (1981) та автовокзалу (1982) в Полтаві;
- плакати
- «Ленінським шляхом» (1977);
- «Рівновага» (1978);
- «Містам — чисте небо» (1978);
- «60-річчя створення СРСР» (1982);
- «Атмосфері бути чистою» (1982);
- «Кінець бліцкригу» (1982);
- «Перевіряй роботу якістю» (1985);
- «Спочатку рахувати — потім сіяти» (1985);
- «Пам'ятати завжди» (1985);
- натюрморти
- «Квіти» (1999);
- «Жовті тюльпани» (2002).
Малював також портрети, натюрморти, пейзажі, створював гобелени. У живописі надавав перевагу акварелі.
Брав участь у міських,з 1978 року — республіканських, з 1982 року — всесоюзних виставках. Персональні виставки відбулися у Полтаві у 1999 та 2002 роках.
Твори зберігаються в Полтавському краєзнавчому музеї та фондах Національної спілки художників України.
Remove ads
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads

