Берндт Отто Штакельберг-старший

Берндт Отто Штакельберг (швед. Berndt Otto Stackelberg den äldre; 14 травня 1662 — 29 серпня 1734) — військовий та державний діяч Швеції, барон, фельдмаршал.

Берндт Отто Штакельберг-старший
Народився	14 (24) травня 1662  Ревель, Швеція
Помер	29 серпня 1734(1734-08-29) (72 роки)  Турку, Швеція
Країна	Швеція  Російська імперія
Діяльність	солдат
Знання мов	німецька
Титул	барон
Військове звання	fältmarskalkd
Рід	Stackelbergd
Батько	Volter Stackelberg, Lord of Prangli and Haljavad[1]
Мати	Helena Liwed[1]
У шлюбі з	Baroness Marjatta Elisabet Maydelld
Діти	Georg Johann von Stackelbergd, Wolter Reinhold von Stackelbergd, Bernd Otto von Stackelbergd[1] і Baroness Marjatta Elisabeth Stackelbergd[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив зі старовинного шляхетського роду. Син майора Волтера Штакельберга, ландрата (адміністратора) Естляндії, та Гелени фон Лівен. Народився 1662 року в Ревелі. Здобув гарну освіту. Замолоду обрав військову кар'єру, поступивши до Шведського полку французької гвардії. тут дослуживс ядо капітана. 1696 року оженився на представниці роду Вреденгаґенів.

З початком Північної війни повернувся до Швеції, де стає ад'ютантом генерала Отто Веллінга. Відзначився у битвах під Нарвою 1700 року, на Дюні 1701 року, в результаті чого підвищено до полковника. Йому було доручено керівництво Б'єрнеборзького полку. Діяв під орудою генерала Вольмара Антона Шліппенбаха, відзначився 1704 року в битві при Якобштадті. 1705 року в значній мірі сприяв перемозі біля Ґемауертгофу.

1706 року стає генерал-майором. 1708 року в битві під Лісною керував піхотою. Зумів зберегти більшуч астину своїх військ, з якими успішно форсував Десну в листопаді того ж року. За цим брав участь в облозі Веприка. 1709 року став учасником Полтавської битви, де потрапив у полон.

Повернувся до Швеції у 1721 році. Отримав звання генерала-лейтенанта та командування і шефство Абоським полком в Фінлядндії. 1722 року стає генералом піхоти. 1727 року отримав титул барона, чин фельдмаршала та посаду командувача військ в Фінляндії. Розробив заходи зі зведення системи укріплень на випадок нової війни з Російською імперією, але не отримав коштів з королівської скарбниці. В результаті зміг частково звести фортифікації в Фрідріхсгамі та Вільманстранді. Помер 1734 року в Або.

Родина

Дружина — Маргарита Єлизавета Вреденгаґен

Діти:

• Юрген (1697—1765), ландрат, родоначальник гілки Куксема
• Гелена (1698—1749), дружина: 1) шведського капітана Леонгарда фон Врангеля з Еліствере; 2) російського бригадира Михайла Бельського
• Гедвіга Юліана (1700—1763), дружина майора Карла Йогана Крейца
• Маргарита Єлизавета (1700—1763), дружина Берндта Йогана Гастфера
• Бернд Отто (1703—1787), шведський фельдмаршал
• Вольтер Рейнгольд (1703—1787), шведський генерал, граф
• Магдалена Христина (1706—1736), дружина оберлейтенанта Вольмара Йоганна фон Унгерн-Штернберга
• Анна Катарина (1708—1744)