Беррійське герцогство

Беррійське герцогство (фр. Duché de Berry) — апанажне герцогство Французького королівства, утворене в 1360 році на землях королівського домена. Столиця Беррійського герцогства і бейлівіка перебувала в місті Бурж з сусідніми замками Люрі-сбр-Арнон, Меен-сюр-Євр і В'єрзон. Після заснування Беррійське герцогство декілька разів надавалась принцам королівської родини як апанаж. Ліквідоване в 1790 році під час Французької революці, після чого його території увійшли до департаментів Шер і Ендр^[1].

Беррійське герцогство фр. Duché de Berry
Герцогство
1360 – 1790
Герб
Беррі: історичні кордони на карті Беррійське герцогство (в центрі карти блакитним) в 1477 році після закінчення Столітньої війни
Столиця	Бурж
Державний устрій	Герцогство
Історія
• Засновано	1360
• Ліквідовано	1790
Населення
Наступник Французьке королівство

Історія

Беррійське герцогство було створене під час Столітньої віни (в жовтні 1360 року) як апанажне володіння для Іоанна Чудового, третього сина короля Іоанна II Доброго. В його територію увійшли землі королівського домену в складі Бурзького віконтства, придбаного короною ще в 1101 році, та сусідніх Іссуденської і Деольської сеньйорій. Після смерті Іоанна Чудового в 1416 році, герцогство повернулося до королівського домену.

Вже в 1417 році Беррійське герцогство було надане в апанаж дофіну Карлу, сину короля Карла VI Божевільного та Ізабелли Баварської, що в майбутньому став став . В 1418 році короля Карла VI захопила в полон партія бургіньйонів. 15-річний дофін втік від переслідувань бургіньйонів з Парижа в Бурж, де під охороною своїх вірних прибічників-арманьяків заснував свою резиденцію, через що отримав від своїх бургундських та англійських ворогів принизливе прізвисько «Король Бурзький». Завдяки Жанні д'Арк дофін врешті переміг англо-бургунський альянс і короновувся в Реймсі королем Карлом VII. Він знову повернув свою столицю з Буржа в Париж, але й після цього любив усамітнюватися в королівському замку Мен-сюр-Євр біля Буржа, де й помер у 1461 році.

У 1517 році Беррійське герцогство отримала Маргарита Наваррська, яка разом з титулом герцогині Беррійської отримала сан «пер Франції», який до цього надавався лише чоловікам^[2].

В подальшому Беррійське герцогство надавалось в апанаж іншим принцам крові, зокрема Карлу, сину Людовика XIV, Людовику (майбутньому королю Людовику XVI), перш ніж він офіційно став дофіном Франції, і Карлу-Фердинанду д'Артуа, молодшому синові майбутнього короля Карла X.

Як і рашта графств та герцогств Старого режиму, під час Французької революції в 1790 році Беррійське герцогство було ліквідоване і його територію розділили між департаментами Шер і Ендр^[1]. Останній герцог Беррійський Карл-Фердинанд д'Артуа носив цей титул до своєї смерті 14 лютого 1820 року.