Беспалов Валерій Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беспалов.

Беспалов Валерій Олексійович^[1] (нар. 21 вересня 1957, Лісівка, Сталінська область) — український інженер-теплоенергетик з ЧАЕС. Ліквідатор, що, ризикуючи життям, запобіг другому можливому вибуху на ЧАЕС. Герой України. Живе в Києві.

Беспалов Валерій Олексійович
Народився	21 вересня 1957(1957-09-21) (68 років)  Лісівка, СРСР
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	інженер, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma mater	Національний університет «Одеська політехніка» (1980)
Заклад	Чорнобильська атомна електростанція, Укрдіпроенергоd, Чорнобильська атомна електростанція і ЕА
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 21 вересня 1957 року в селі Лесівка в Сталінській області.

1980 року закінчив Одеський політехнічний інститут за фахом інженер-теплоенергетик.

З 1980 року працював на Чорнобильській АЕС, починав з робочих посад, закінчив начальником зміни.

1989—1991 — працював в проектному інституті «Укрдіпроенерго» в Києві інженером-конструктором.

З 1992 року поновив роботу на Чорнобильській АЕС.

З 2012 працює в ДП НАЕК «Енергоатом» диспетчером групи моніторингу ядерних установок.

Чорнобильська катастрофа

Валерій Беспалов — один з трьох спеціалістів, що в квітні 1986 року, ризикуючи життям, займався спуском води з теплоносія четвертого енергоблоку ЧАЕС^[2].

Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора пропалювали бетонну плиту під реактором. Під ними в басейні-барбатері накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн^[3]. У випадку, якщо б розплавлена активна зона дісталась води, була висока ймовірність повторного вибуху. Тому було розроблено план: троє спеціалістів (яких відтоді в ЗМІ часто називають водолазами) мали відправитись через затоплені камери четвертого реактора, знайти два запірних клапани й відкрити їх, щоб спустити воду.

Борис Баранов — був начальником зміни станції, приймав рішення, що випорожнювати басейн-барботеру зруйнованого енергоблока від води будуть три особи: він сам, старший інженер енергоблока № 3 Валерій Беспалов та старший інженер Олексій Ананенко.^[2]

ЗМІ писали про те, що всі троє героїв загинули від променевої хвороби, але це не відповідає дійсності. Всі троє вижили, отримавши некритичні дози опромінення.^[4][5]

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (27 червня 2019) — за героїзм і самовіддані дії, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС^[6][7]
• Орден «За мужність» III ст. (25 квітня 2018) — за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність та з нагоди Міжнародного дня пам'яті про Чорнобильську катастрофу^[8]
• 1989 — нагороджений Орденом Пошани за участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
• 2008 — був нагороджений Почесною відзнакою МНС України.^[9]

Сім'я

Одружений, має доньку.