Биков Микола Володимирович

Микола Володимирович Би́ков (нар. 31 грудня 1909, Луганськ — пом. 18 квітня 1945, Бреслау) — український радянський кінооператор. Батько конструктора Ернеста Бикова.

Биков Микола Володимирович
Зображення
Дата народження	18 (31) грудня 1909
Місце народження	Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Дата смерті	18 квітня 1945(1945-04-18) (35 років)
Місце смерті	Вроцлав, Адміністративний округ Бреслауd, Нижня Сілезія (провінція), Вільна держава Пруссія
Поховання	Цвинар радянських офіцерівd
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Alma mater	Київський державний інститут кінематографії (1932)
Професія	кінооператор, кінематографіст
Заклад	Київська кіностудія науково-популярних фільмів[1], Ялтинська кіностудія художніх фільмів[2] і Кіностудія ім. О. Довженка[2]
Нагороди
IMDb	ID 0125906
Биков Микола Володимирович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Биков.

Біографія

Народився 18 [31] грудня 1909(19091231) року в місті Луганську (нині Україна). Упродовж 1924—1927 років працював електротехніком, проявником на Ялтинській кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління. З 1928 року — помічник оператора Київської кінофабрики Всеукраїнського фотокіноуправління. 1929 року розпочав роботу в кіно як кінокореспондент, потім працював оператором у відділі техфільму Київської кінофабрики. 1932 року закінчив робітфак при Київському інституті кінематографії. З 1941 року працював на кіностудії «Київнаукфільм».

У Червоній армії з червня 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні: з серпня 1942 року — оператор кіногрупи Західного фронту; з лютого по сепень 1943 року — у партизанських бригадах Калінінської області; з липня 1943 року — оператор кіногрупи Калінінського фронту; з липня 1944 року — у кіногрупі 1-го Українського фронту; з січня 1945 року — у кіногрупі Військово-повітряних сил^[3]. Член ВКП(б) з 1943 року. Мав військове звання капітана. Нагороджений медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» (1943), орденом Червоної Зірки (4 грудня 1944)^[4].

Загинув 18 квітня 1945 року при взятті Бреслау (нині Вроцлав). Був похований в Бреслау на цвинтарі Кшиках (ділянка № 1, могила № 16)^[5]. Перепохований на вроцлавському Цвинтарі радянських офіцерів^[6].

Творчість

На Київській кіностудії зняв кінокартини

• «Паразитологія» (1931);
• «Боротьба з аварійністю в ВПС» (1932—1937, цикл);
• «Теорія польоту» (1939).

Матеріали, зняті під час німецько-радянської війни увійшли до фільмів

• «Битва за нашу Радянську Україну»;
• «Крила народу»;
• «Кінолітопис Великої Вітчизняної війни»;
• «Народні месники» (1943; Сталінська премія, 1946, посмертна);
• «Олександр Покришкін» (1945);
• «Берлін» (1945);
• «Освенцім» (1945).

У 1941—1942 роках зняв навчальні військові фільми

• «Десантування повітряних військ»;
• «Парашут»;
• «Таранний удар».

Брав участь у зйомках фільму «Визволення» (1939, режисери Олександр Довженко та Юлія Солнцева).

Вшанування

• 1989 році про нього знято документальний фільм «Микола Биков — фронтовий кінооператор» (режисер Олесандр Коваль).