Бируля Олександр Костянтинович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бируля.

Биру́ля (Біруля) Олекса́ндр Костянти́нович (нар. 1882, (1892)^[1]Новоалександрівськ, Литва — 4 серпня 1967, Харків) — український архітектор, інженер шляхів сполучення, краєзнавець. Доктор технічних наук (1940), професор (1953), заслужений діяч науки УРСР (1953).

Бируля Олександр Костянтинович
Народився	27 березня 1882(1882-03-27) м. Новоалександрівськ (Литва)
Помер	4 серпня 1967(1967-08-04) (85 років) м. Харків
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	архітектура, містобудування
Відомий завдяки	краєзнавець, архітектор, інженер
Alma mater	Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Знання мов	українська
Заклад	ХНАДУ
Нагороди

Біографія

Учасник Першої та Другої світових воєн. У 1910 р. здобув освіту в Паневезькому реальному училищі. У 1916 р. закінчив Петроградський інститут інженерів шляхів сполучення. У 1925–1931 рр. керував шляховим будівництвом на Східному Поділлі. Одночасно викладав у Вінницькому учительському інституті, технікумах міста, брав активну участь у краєзнавчих дослідженнях, займався вивченням історії забудови Вінниці, геології та гідрології Поділля. Створив в обласному центрі науково-дослідницьку станцію. Започаткував роботи з вивчення та використання в дослідному і виробничому відношенні місцевих матеріалів і нових конструкцій дорожніх покриттів.

Краєвид з греблі Сабарівської ГЕС

Брав участь у проектуванні об'єктів промислового призначення міста. Серед його найбільш відомих реалізованих проектів — гідроелектростанція у передмісті Вінниці — Сабарові.
В 1931—1934 рр. — заступник директора науково-дослідного інституту шляхів у Харкові.

У 1935 р. вищою атестаційною комісією йому було присвоєно вчене звання професора, а у 1937 році без захисту дисертації присуджено вчену ступінь кандидат технічних наук. У 1939 році був призначений заступником директора Харківського автомобільно-дорожнього інституту з навчальної та наукової роботи. Захистив докторську дисертацію у 1940 році — «Експлуатаційні якості автомобільних доріг в залежності від мікропрофілю покриттів».

Поховання О. К. Бірулі та членів його родини на кладовищі № 2, Харків. Світлина DKM med.

У вересні 1941 року добровільно вступає до лав Червоної Армії разом з групою студентів та співробітників. Керуючи роботою військово-дорожніх загонів з дорожнього забезпечення ряду бойових операцій Червоної Армії на Північному Кавказі та Причорномор'ї, він вивчає і аналізує службу військових доріг при інтенсивному русі. Олександра Бирулю у серпні 1945 року було призначено директором Харківського автомобільно-дорожнього інституту (ХАДІ) (зараз Харківський національний автомобільно-дорожній університет — ХНАДУ), де він працював до 1959 року. 1953 було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР.

Помер і похований у Харкові у 1967 р. на міському кладовищі № 2.

Нагороди

Біруля Олександр був нагороджений:

• орденом Леніна
• орденом Трудового Червоного Прапора
• орденом Червоної Зірки
• медаллю«За трудову доблесть»

Основні наукові та краєзнавчі праці

• Ріка Буг та її сточище: матеріали по гідрології ріки. — Вінниця. — 1928, — 87 с. https://web.archive.org/web/20171005215818/http://www.library.vn.ua/publications/1928/ruka_bog.html
• Архітектурна історія Вінниці / Передмова О.Тарнопольського. — Вінниця. 1930. — 68 с. https://web.archive.org/web/20171005215858/http://www.library.vn.ua/publications/1930/arx_istor.html
• Геологія и гідрологія Поділля. — Вінниця, 1930. https://web.archive.org/web/20171005215406/http://www.library.vn.ua/publications/1930/Burylya.html
• Проектирование автомобильных дорог. — К., 1953.
• Дороги из местных материалов. — М., 1955.

Сім'я

Батько — Біруля Костянтин Вікентійович (1867—1921) — вчитель природничих наук, завідувач Новоолександрівського училища. Дружина —Біруля Вікторія Йосипівна (1908—1967) —-асистентка, потім доцент кафедри будівництва доріг ХАДІ, кандидат технічних наук (1954)^[2]. Дочка — Біруля (у шлюбі Голеско) Валентина Олександрівна (1934-2025) — кандидат технічних наук, професор кафедри мостів, конструкцій та будівельної механіки ХНАДУ^[3] (з 2005)^[4].