Бистрицька Елла Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бистрицька.

Елла Володимирівна Бистрицька (нар. 19 серпня 1959, м. Тернопіль, нині Україна) — український релігієзнавець, історик, педагог. Доктор історичних наук (2009), доцент (1994), професор (2011). Член Наукового товариства імені Шевченка (2015).

Елла Бистрицька
Елла Володимирівна Бистрицька
Народилася	19 серпня 1959(1959-08-19) (66 років) Тернопіль, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	релігієзнавиця, історикиня, педагог
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Вчене звання	професор
Заклад	Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Нагороди

Життєпис

Елла Бистрицька народилася 19 серпня 1959 року у місті Тернополі.

Закінчила Тернопільську середню школу № 6, (нині загальноосвітня школа № 6 імені Назарія Яремчука), історичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького (1982, нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова). Проходила стажування і підвищення кваліфікації в Україні та за її межами.

Від 1987 року працює в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка: доцентка (1994) та професорка (2011) катедри культурології, завідувачка катедри всесвітньої історії та релігієзнавства (від 2018).

Наукова діяльність

У 1990 р. захистила кандидатську дисертацію у спеціалізованій вченій раді Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка^[1].

25 грудня 2009 р. захистила дисертацію на тему «Східна політика Ватикану в контексті відносин Святого Престолу з Росією і СРСР (1687 — 1964 рр.)» на здобуття ступеня доктора історичних наук зі спеціальності релігієзнавство у спеціалізованій Вченій раді Д 26.161.03 Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України^[1].

Авторка близько 200 наукових і науково-методичних праць з релігієзнавства, вітчизняної та всесвітньої історії, зокрема наукова монографія, фахові статті, доповіді і тези конференцій, навчальні, навчально-методичні програми і посібники для вузу тощо.

Засновниця наукової школи дослідження проблем історії Церкви в Україні при Тернопільському національному університеті. Під її керівництвом захищено кандидатські дисертації, працюють над дисертаційними проектами аспіранти, здобувачі та магістранти.

Член спеціалізованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій у Київському національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (2010—2013) та Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

У межах наукових проєктів проведено міжнародні та всеукраїнські науково-практичні конференції (2014, 2015, 2016, 2017, 2018), що відображено в опублікованих збірниках.

Учасниця міжнародних наукових проєктів з вивчення релігієзнавчих процесів в Україні та світі: Міжнародної асоціації історії релігії (International Association for the History of Religions IAHR), Координаційної ради країн СНД і Балтії з питань практичного і теоретичного релігієзнавства, Культурного центру Sinan Pasha (Стамбул, Турецька Республіка), Стамбульського фонду науки і культури (Стамбул, Турецька Республіка). Брала участь у наукових конференціях у США, Італії, Бельгії, Польщі, Білорусі, Туреччині.

Член редакційної колегії фахових збірників «Українське релігієзнавство» (2015 — 2018 рр.) та «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія», редактор інших наукових збірників.

Член Ради правління Української асоціації релігієзнавців і заступником керівника Тернопільського осередку УАР. З 2002 р. очолює історичну комісію Тернопільського осередку Наукового товариства ім. Шевченка. Головна редакторка восьмого тому Збірника праць «Музеї Тернопільщини» (2013) та редакторкою одинадцятого тому — «Архіви Тернопільщини» (2017).

Експерт-релігієзнавиця при комісіях місцевих органів самоврядування.

Праці

• Східна політика Ватикану у контексті відносин святого Престолу з Росією та СРСР (1878—1964 рр.; 2009)^[2],
• Історія релігії: Збірник документів і матеріалів (2003)^[3].

Відзнаки

• Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2018),
• Грамота Тернопільської обласної державної адміністрації (2015, 2018),
• Подяка Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ (2018).