Битва за Покровськ

Битва за Покровськ почалися в липні 2024 року в ході наступу Збройних Сил РФ у Донецькій області у рамках вторгнення Росії в Україну.

Битва за Покровськ
Східний театр воєнних дій Російсько-української війни Битва за Донбас (2022)
Дата: 18 липня 2024 - дотепер Місце: м. Покровськ та Покровський район, Донецька область, Україна Результат: Битва триває
Сторони
Україна	Росія
Командувачі
Олександр Сирський
Військові сили
Сухопутні війська  9 АК  47 ОМБр[1]  68 ОЄБр[2]  12 АК  ОПБр[3]  21 АК  155 ОМБр[4]  72 ОМБр  59 ОШБр[5]  151 ОМБр[2]  152 ОЄБр[6]  157 ОМБр[7]  2 ІнтЛегіон[8]  33 ОШБ[9] Десантні війська  7 КДШВ[2]  25 ОПДБр[2] НГУ 2-й корпус НГУ «Хартія»  3 БрОП 1-й корпус НГУ «Азов»  «Азов»  2 ОБр НГУ	Сухопутні війська  15 ОМСБр[джерело?]  27 ОМСБр[джерело?] 30 ОМСБр[джерело?] 90 ТД[джерело?]  1 ОМСБр[джерело?] 9 ОМСБр[джерело?]  «Восток»[джерело?] 87 ОСП[джерело?] «П'ятнашка»[джерело?]  «Сомалі»[джерело?] ВМФ  810 ОБрМП[джерело?]  ГРУ РФ 24 ОБрСпП[джерело?]
Битви
Бої за Піски Бої за Мар'їнку Бої за Авдіївку Бої біля позиції «Зеніт»

Передумови

Покровськ є ключовим логістичним вузлом для оборони Донецької області. Місто розташоване на трасі T0504, яка з'єднує кілька стратегічно важливих міст. Втрата Покровська ускладнить українські логістичні ланцюги в Донецькій області та полегшить Росії захоплення всього регіону.^[10][11]

Після падіння Авдіївки у лютому 2024 року та прориву в Очеретино навесні, російські війська наступали. Майже щотижня з 15 лютого, українські війська з різною інтенсивністю відступали в напрямку Покровська. Одним із таких складних моментів була заміна 3-ї штурмової, яка стояла в районі Орлівки та Семенівки (біля Авдіївки), на 68 окрему єгерську бригаду. Тоді росіяни скористалися моментом ротації підрозділів і вдало атакували.^[12] Росіяни просунулися вздовж залізниці Покровськ-Бахмут і захопили село Прогрес разом із його залізничною станцією, що ускладнило ситуацію для українських сил на цьому напрямку.^[13][14]

Після цього російські війська обійшли позиції українських сил, що обороняли сусідні ділянки фронту, і вийшли їм у тил, змусивши залишити позиції. Українські сили провели контратаки за підтримки танків, але не змогли зупинити наступ російських військ. В результаті просування російських військ у бік Покровська становило кілька кілометрів. За інформацією OSINT-каналу Deep State, російські війська зайняли села Веселе та Тимофіївка.^[15]

Перебіг подій

За даними Інституту вивчення війни, геолоковані кадри, опубліковані 14 і 15 серпня, свідчать про те, що російські війська просунулися в районі Гродівки на схід від Покровська, а також в районі Желаного, Миколаївки та Орлівки, розташованих на південний схід від Покровська. За оцінкою ISW, російські війська зайняли Орлівку та Желанне.^[16]

19 серпня Washington Post написав, що аналіз даних з відкритих джерел показував просування російських військ до сіл Червоний Яр, Гродівка та міста Новогродівка, які розташовані на схід від Покровська.^[17] Генштаб ЗСУ повідомив, що навколо Покровська йдуть важкі бойові зіткнення, в ході яких ЗС РФ провели 45 атак.^[18] Місцева влада через швидке просування ЗС РФ оголосила евакуацію населення з Покровська.^[19]

За даними OSINT-проєкту Deep State, з 20 серпня російські війська зайняли три села поблизу Покровська. Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі, повідомляв, що Покровськ тепер знаходиться в зоні досяжності російської артилерії. Фінська аналітична група Black Bird Group зазначала, що російські війська наблизилися до останнього рубежу оборони міста.^[20]

22 серпня ЗС РФ розпочали штурм міста Новогродівки. Крім цього, російські війська намагалися обійти Новогродівку зі східного флангу.^[21]

За інформацією Meduza від 23 серпня, ЗС РФ несподівано змінили напрям основного удару з Покровська на південь — у бік міст Курахове та Селідове, через які постачається Вугледар, райони Мар'їнки та Красногорівки.^[21]

27 серпня Інститут вивчення війни підтвердив значні тактичні успіхи РФ: просування ЗС РФ більш ніж на 2 км на північний захід від міста Новогродівка, що свідчить про утримання центру міста. Геолокаційні кадри також підтверджували просування ЗС РФ у південно-східній частині.^[22] Це послабило гарнізон ЗСУ, який обороняє Вугледар. Почалися бої за Селидове.^[23]

28 серпня, за даними російських військових блогерів, під час боїв за Селидове ЗС РФ взяли під контроль трасу Покровськ — Курахове, яка є однією з головних логістичних магістралей Донецької області.^[24] Видання Дзеркало тижня написало, що за два попередні тижні з Покровського напрямку вивели 47-му бригаду «Магура», яка була тут одним із найважливіших складників стабілізації оборони. Натомість, сюди відправили недавно сформовану 151-шу механізовану бригаду і кілька підрозділів ТрО.^[25]

29 серпня повідомлялося, що Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський відвідав Покровський напрямок і кілька днів працював із бригадами, які тримали там оборону. Він відзначив 25-ту повітрянодесантну, 68-му єгерську та 151-шу механізовану бригади.^[2][26]

Протягом жовтня-грудня російська армія значно просунулась захопивши десятки населених пунктів, впритул підійшовши до міста.^[27][28][29]

На січень 2025 року російська армія суттєво просунулася південніше міста. Віктор Трегубов, із оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» вважав, що обхід Покровська швидше націлений на перерізання маршрутів логістики ЗСУ, а не на прорив у бік Дніпра. Тієї ж думки був австрійський військовий історик, полковник Маркус Райснер.^[30]

Оцінки

За оцінкою Associated Press на серпень 2024 року, в обороні Покровська бере участь велика кількість слабо навчених новобранців. За словами комбата з 47 ОМБр ЗСУ, деякі бійці, які нещодавно прибули, відмовляються відкривати вогонь по бійцям ЗС РФ. Анонімні командири інших підрозділів кажуть, що новобранці є причиною територіальних придбань Росії, у тому числі біля Покровська.^[1]

Проблемами оборони Покровська на грудень 2024 року називали систематичні повторення минулих помилок в управлінні військами вищим командуванням.^[31][32][33]