Богатирець Касіян Димитрович

Богатирець Касіян Димитрович (5 листопада 1868, Кабіно — 26 червня 1960, Чернівці) — протоієрей, духовний отець православної церкви Буковини, належав до москвофільського напрямку.

Богатирець Касіян Димитрович
Народився	5 листопада 1868(1868-11-05)  Костинці, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина
Помер	28 липня 1960(1960-07-28) (91 рік)  Чернівці, Українська РСР, СРСР
Країна	Австро-Угорщина  Румунія  СРСР
Місце проживання	Резиденція митрополитів Буковини і Далмації
Діяльність	історик, православний священник, політик
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Знання мов	румунська
Заклад	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Посада	суфраган
Партія	Русская Народная Партія
Конфесія	православ'я
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народився у Вишковецькому уїзді австро-угорського коронного краю Буковина у селянській родині. Закінчив німецьку гімназію та здобув вищу освіту у Чернівецькому університеті. У 1896 році здобув звання «доктора богослів'я». Після здобуття ступеню був рукоположений та займався пастирською та просвітницькою діяльністю. Його зусиллями було видано Русько-православний календар^[1].

Як активний прихильник москвофільського руху Касіян Богатирець був заарештований під час Першої світової війни, спочатку засланий до міста Ліні, потім перевезений у Відень на політичний процес. На процесі Касіяна Богатирця було засуджено до смерті, але він у своїй останній промові проголосив «я ще Австрію переживу»^[2]. Після смерті імператора Франца-Йосифа Богатирця було амністовано і він повернувся додому.

У 1917—1918 році він брав активну участь у громадської діяльності, зокрема у народному вічі, яке проголосило про бажання буковинців приєднатися до Російської республіки у складі автономної України.^[2].

У 1920-ті роки відійшов від політичної діяльності, займав посаду священника у Кіцмані. Брав участь у роботі по об'єднанню закарпатських уніатів з Російською православною церквою у еміграції^[3].

Після 1940 року на пенсії. Помер у Чернівцях.