Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Боженко Василь Назарович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Боженко Василь Назарович
Remove ads

Васи́ль Наза́рович Боже́нко (1867/1869/1871, с. Бережинка, нині Кропивницький район — 19 серпня 1919, Славута або 21 серпня 1919, Житомир) більшовицький червоний польовий командир та український радянський військовий діяч часів війни 1917—1921 років, колаборант, посібник російських більшовиків.

Коротка інформація Василь Назарович Боженко, Народився ...

Входить до числа постатей, які підпадають під закон про декомунізацію[2].

Remove ads

Життєпис

До революції

Народився 1871 (за іншими даними — 1867 або 1869) року[3] в сім'ї бідняка в селі Бережинка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна). Українець. З 12 років йому довелося піти на заробітки. У березні 1904 року за поширення листівок Одеського комітету РСДРП був уперше заарештований. Учасник російсько-японської війни. Повернувшись з війни, продовжував революційну роботу в масах на Єлисаветградщині, за що у 1907 році був позбавлений волі на три роки.

З 1915 по 1917 рік — столяр у Київських механічних майстернях, один із керівників профспілкового руху: голова профспілки деревообробників.

Remove ads

Після революції

Узагальнити
Перспектива

3 березня 1917 року на зборах представників заводів та майстерень Боженко обирається до Тимчасового виконавчого комітету по організації Київської ради робітничих депутатів, тоді ж вступає у більшовицьку партію[4].

Під час Київського січневого збройного повстання 1918 року на чолі Деміївського червоногвардійського загону брав участь у боях проти Української Центральної ради. З березня 1918 року після зайняття Києва німецькими військами — на Донбасі. У травні того ж року на чолі невеликого загону виходить з України в «нейтральну зону». Як свідчить очевидець, на початку вересня В. Н. Боженко з титулом «командуючого всіма повстанськими силами» в селі Юринівка (на той час Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії) займається організацією повстанських загонів, очолює повітовий військово-революційний комітет. Результатом його роботи стає злиття щонайменше 30 загонів у три з'єднання, командирами яких було призначено його самого, Салая та Черняка.

Thumb
Надгробна плита в Житомирі
Thumb
Пам'ятник у Києві (зруйнувався у 2015 році)

Наприкінці вересня 1918 року призначений командиром 2-го батальйону, а в листопаді — командиром Таращанського полку, пізніше — командиром Таращанської бригади, що входила до складу 1-ї української радянської дивізії, згодом 44-ї стрілецької дивізії, якою командував Микола Щорс. Таращанський полк, разом з Богунським, брав участь у бойових діях проти Директорії і в захопленні Києва 5 лютого 1919 року, за що був нагороджений Червоним прапором, а командир Боженко — іменною золотою зброєю. За життя нагороду Боженкові так і не було вручено.

Remove ads

Смерть

Помер (за однією з версій був отруєний ЧК у процесі ліквідації партизанщини в Червоній армії)[5], за одними даними 21 серпня 1919 року в Житомирі[3], за іншими — на станції Славута 19 серпня 1919 року. Похований у Житомирі, могила не збереглася.

Родина

Дружина Боженка — Феодосія Мартинівна — загинула при загадкових обставинах (за однією з версій, була вбита ЧК)[5] у 1919 році. Ймовірно, похована в Києві. Брат Михайло за часів громадянської війни командував ескадроном Богунського полку, брав участь у німецько-радянській війні: був командиром загону народного ополчення Дніпровського металургійного заводу ім. Дзержинського[6].

Пам'ять

Примітки

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads