Бойченко Василь Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойченко.

Васи́ль Ю́рійович Бо́йченко (14 січня 2001, с. Княжа Криниця — 9 вересня 2024, с. Погребки, Курська область) — капітан збройних сил України, учасник російсько-української війни, повний лицар ордена Богдана Хмельницького.

Василь Бойченко Бойченко Василь Юрійович
Капітан
Загальна інформація
Народження	14 січня 2001(2001-01-14) Княжа Криниця, Монастирищенський район, Черкаська область, Україна
Смерть	9 вересня 2024(2024-09-09) (23 роки) Погребки, Суджанський район, Курська область, Росія
Національність	українець
Alma Mater	Київський військовий ліцей імені Івана Богуна і Військова академія
Псевдо	Адам
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Формування	95 ОДШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну (з 2022) Битва за Донбас Бої в Курській області (2024)
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» Почесний нагрудний знак «Срібний хрест» Іменна вогнепальна зброя

Біографія

Народився 14 січня 2001 року в селі Княжа Криниця Черкаської області. З дитинства мріяв стати військовим і після 7-го класу вступив до навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, який закінчив і одразу поступив у Військову академію м. Одеса.

Закінчив академію достроково та 5 березня 2022 року був направлений для подальшого проходження військової служби в 95 окрему десантно–штурмову бригаду, яка на той час виконувала бойові завдання поблизу населеного пункту Ізюм Харківської області. 9 квітня під час бойового зіткнення з російським агресором зазнав кульового поранення, надалі направлений на госпіталізацію. Попри заборону й попередження лікарів знову повернувся до своїх побратимів і далі боронив Батьківщину.

У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, разом із підрозділом капітан Василь Бойченко брав участь у звільненні населених пунктів: с. Долина Слов'янського району Донецької області, населенних пунктів Харківської області. Утримували від ворожих сил поблизу с. Синьківка Харківської області, с. Терни, с.Кліщіївка, м. Торецька Донецької області.

З 2 серпня 2024 року брав участь в боях на території Курської області, де біля с. Погребки Суджанського району при виконанні бойового завдання отримав поранення. Отримавши першу медичну допомогу, продовжував нести службу.

9 вересня 2024 року о 18:00 годині загинув поблизу села Погребки Суджанського району Курської області внаслідок влучання FPV дрону противника в автомобіль під час переміщення в районі зосередження противника.

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького I ступеня (18 листопада 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[1].
• Орден Богдана Хмельницького II ступеня (26 липня 2024) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[2].
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (17 січня 2023) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].
• Нагрудний знак «Знак пошани»
• Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест»
• Іменна вогнепальна зброя