Болеро (Равель)

«Болеро» (ісп. Bolero) — балет на одну дію французького композитора Моріса Равеля.  Написаний в 1928 році і вперше виконаний 22 листопада 1928 році в паризькому «Гранд-Опера» в ході вечора балерини Іди Рубінштейн; оркестром диригував Вальтер Страрам. Хореографія Броніслави Ніжинської, художнє оформлення Олександра Бенуа. Як відзначає Олександр Майкапар, «Болеро» здобуло особливу популярність завдяки:

«гіпнотичному впливу незмінної безліч разів повторюваної ритмічної фігури, на тлі якої дві теми також проводяться багато разів, демонструючи надзвичайне зростання емоційної напруги і вводячи в звучання все нові й нові інструменти»[1]

Болеро
фр. Boléro
Композитор	Моріс Жозеф Равель
Жанр	болеро
Створено	1928
Видано	1929
Тональність	до мажор
Інструментування	симфонічний оркестр
Болеро у Вікісховищі

1 травня 2016 «Болеро» перейшло у суспільне надбання.^[2]

Склад оркестру

2 флейти, пікколо, 2 гобої, англійський ріжок, кларнет в Е, В, 2 кларнети, бас-кларнет, два фаготи, контрафагот, 4 валторни, труби піколо D, 3 труби, 3 тромбони, туби, три саксофони (1 сопраніно, один сопрано, тенор), литаври, два малі барабани, тарілки, гонг, там-там, челеста, арфа та струнні (скрипки, альти, віолончелі, контрабаси).

Структура

Болеро побудовано на незмінному остинатному ритмі, який виконується на одному або декількох барабанах і залишається постійним протягом всього твору:

На цьому тлі повторюється тема, що складається з двох 18-тактових речень, кожне з яких повторюється двічі. Контраст між стійким ритмом барабана і «виразною вокальною мелодією, що намагається вивільнитися».^[3] є основним драматургічним чинником. Іншим чинником є переінструментовки теми, що забезпечують багатоманіття тембрів і постійне крещендо. Чергування інструментів можна представити наступною схемою:

Частина	Інструменти, які супроводжують ритм малого барабану	Інструменти, які проводять тему	Інструменти, які слідують четвертними та вісімками
1	Тільки малий барабан	1-а флейта	Альти і віолончелі (усі Pizz).
2	2-а флейта	1-й кларнет	Ті ж
3	1-а флейта	1-й Фагот	Ті ж, і арфа
4	2-а флейта	кларнет-піколо	Ті ж
5	1 і 2-й Фагот	Гобой д'амур	Струнний квартет з басами, за винятком першої скрипки (всі pizz.)
6	1-а валторна	1-а флейта і 1-й труба (з сурдиною)	Струнні з басами, за винятком других скрипок (як і раніше, всі pizz.)
7	2-а труба (з сурдиною)	Тенор-саксофон	1 і 2 флейти і струнних (ще pizz.)
8	1-а труба (з сурдиною)	саксофон-сопраніно, пізніше, розв'язки з сопрано саксофон	Струнні (pizz), 1 і 2-й гобої і англійський ріжок
9	1-а флейта і 2-а валторна	1-а валторна, 2 флейти-піколо і челеста	Струнні (як і раніше pizz), арфи, 1 і 2 фагота і бас-кларнет.
10	3-я труба (з сурдиною), 2-а валторна, скрипки і альти	1-й гобой, гобой д'амур, англійський ріжок, 1 і 2-й кларнети	1 і 2-й труби (як з сурдиною), арфа, бас-кларнет і 1-го і 2-й фаготів
11	Альти (arco), 1-а флейта і 2-а валторна	1-й Тромбон	Інші струнні (все ще pizz), 1-й і 2-й кларнети, бас-кларнет, арфа і контрафагот
12	1-а труба (без сурдини), 4-а валторна і 2-і скрипки (arco)	Всі духові інструментів (за винятком фагота і контрафагота) і тенор-саксофон	Струнні, крім 2-х скрипок (ще pizz), арфа, бас-кларнет, фагот і контрафагот
13	1 і 2-а валторни	Флейти, гобої і кларнети (обидва 1 і 2), флейта-пікколо, 1-і скрипки (arco)	Струнні (як і раніше, pizz), 3-я і 4-а валторни, литаври, 1 і 2-й Фагот і контрафагот.
14	3 і 4-а валторни	Ті ж, і англійський ріжок, тенор-саксофон, і 2-і скрипки	Сопраніно саксофон, арфа, фагот, контрафагот, 1-й і 2-а валторни і литаври.
15	1 і 2-а валторни, пізніше, 2-а валторна грає тему (замість 1-ї труби)	Всі дерев'яні духові, крім кларнета, фагота і контрафагот, 1-а труба і 1-і і 2-і скрипки, пізніше, альти (arco) і бас-кларнет	1 і 2-й кларнети, 1 і 2-й Фагот, контрафагот, тенора і сопраніно саксофон, 1-й і 2-й тромбон, туба, литаври і деякі рядки.
16	1, 2, 3, і 4-а валторни	Усі духові, крім Фагота і контрафагота, сопраніно саксофона, 1-ого тромбона; 1-і і 2-і скрипки, альти та віолончелі; потім, саксофон сопраніно поміняється темою з тенор-саксофоном.	Бас-кларнет (пізніше, грає тему), фагот, контрафагот, 1, 2 і 3-я труба, 2-й тромбон, туба, литаври і контрабаси (arco)
17	1 і 2-і гобої, 1 і 2-і кларнети, всі валторни, 2-і скрипки, альти і віолончелі (всі pizz.) додаються з іншим малим барабаном.	1 і 2-а Флейти, пікколо, 1, 2 і 3-й труби, труба піколо, сопраніно і тенор-саксофони, 1-і скрипки	Фагот, контрафагот, 1, 2 і 3-й тромбони, туба, литаври і контрабаси
18	Ті ж, окрім других скрипок, альтів і віолончелей тепер arco	Ті ж, окрім 1-ого тромбону при переході до теми	Ті ж, окрім не 1-й тромбон
Фінал	Усі, окрім перелічених нижче	Глісандо виконують: 1, 2, 3 тромбони і сопраніно і тенор-саксофон	Гобої, кларнети, англійський ріжок, Фагот, контрафагот, туба, литаври, контрабас, і бас-барабан, тарілки і там-там

У літературі

Головний герой роману Віктора Баранова «Смерть по-білому» згадує про свої перші враження від почутого твору:

«(...) я був шокований, уперше в житті почувши, божественним «Болеро», після чого сказав собі: „Телепню, як ти міг прожити стільки років і не знати, що є така музика!“»[4]