Болеслав Берут

Болеслав Берут (пол. Bolesław Bierut, псевдоніми Яно́вський, Іваню́к, То́маш, Бенько́вський, Рутко́вський, * 18 квітня 1892, с. Рури Єзуїтське біля Любліна, Російська імперія — 12 березня 1956, Москва) — польський політичний і державний діяч прорадянського спрямування. Перший і єдиний президент ПНР. Агент НКВД^[8]. Берут, людина-самоучка, з повним знанням і залізною рішучістю, прагнув впровадити в Польщі гнітючу сталіністську систему^[9]. Проте, разом з Владиславом Гомулкою, його головним суперником, Берут несе головну відповідальність за історичні зміни, які відбулися в Польщі після Другої світової війни. На відміну від будь-яких своїх комуністичних спадкоємців, Берут правив Польщею до своєї смерті.

Болеслав Берут
пол. Bolesław Bierut
Народився	18 квітня 1892(1892-04-18)[1][2][…]  Люблін, Люблінський повіт[d], Люблінська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія[3]
Помер	12 березня 1956(1956-03-12)[4][1][…] (63 роки)  Москва, СРСР[4][5]
Поховання	Військові Повонзки
Країна	Польська Народна Республіка
Діяльність	політик
Alma mater	Міжнародна ленінська школа
Знання мов	польська
Членство	Польський комітет національного визволення
Посада	Президент Польщі, Президент Польщі, прем'єр-міністр Польщі і Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[6][7]
Партія	Комуністична партія Польщі, Польська робітнича партіяd (1948), Польська об'єднана робітнича партія (1956), Польська партія соціалістична — лівиця і Польська соціалістична партія (1918)
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Małgorzata Fornalskad і Janina Górzyńska-Bierutd
Діти	Aleksandra Jasińska-Kaniad, Krystyna Bierut-Maminajszwilid і Jan Chylińskid
Автограф
Нагороди	почесний громадянин Гданськаd (1947)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Отримав середню освіту.

З 1912 брав участь у лівацькому революційному русі, будучи членом ПСП — лівиці.

З грудня 1918 — член комуністичної партії Польщі (КПП).

У 1915—1923 — активіст профспілок кооперативів Польщі, потім — у КПП.

У 1923-1924 — член Виконавчого комітету окружної парторганізації в Заглембу-Домбровському.

У 1928 емігрував до СРСР, де з 1930 — слухач Міжнародної ленінської школи в Москві. Берута завербувало НКВС, після цього його переправлено для агентурної роботи в Австрію, потім Чехословаччину й Болгарію (1930—1932). За шпигунство та диверсійну діяльність засуджено до 7-ми років ув'язнення, але 1938 звільнено за амністією; втік до СРСР.

У 1939-1941 роках працював на окупованих територіях Польщі у структурах НКВС.

У роки Другої світової війни — один із послідовних сталіністів, ідеолог окупації Польщі та нав'язування країні радянського державного ладу. За рознарядкою НКВС СРСР, його включено в керівні органи Польської робітничої партії (ПРП, 1942). Вів підривну роботу на території Білорусі.

У 1943 закинуто на територію Польщі, що перебувала під контролем Німеччини. Працює над створенням мережі шпигунів-сталіністів.

Партійна кар'єра

Місце поховання, кладовище Військові Повонзки, Варшава

У 1943—1944 — член Секретаріату, 1944—1956 — член Політбюро ЦК Польської робітничої партії. 1 січня 1944 р. обрано на голову Крайової Ради Народової, перебував на цьому пості до 4 лютого 1947 року.

21 липня 1944 створено Польський комітет національного визволення, що 31 грудня проголосив себе тимчасовим керівництвом.

У 1947—1952 р. — президент Польської Республіки (Польщі) й голова Державної Ради.

З вересня 1948  голова ЦК і Секретаріату ЦК.

У 1952—1954 р. — голова Ради Міністрів ПНР. З березня 1954 р. і до своєї смерті — перший секретар ПОРП.

З вересня 1948 — генеральний секретар ЦК ППР, з грудня 1948 — член Політбюро ЦК і голова ЦК Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП).

З березня 1954 р. — перший секретар ЦК ПОРП.

Був присутній як почесний гість на XX з'їзді КПРС. Після доповіді М. С. Хрущова «Про культ особистості та його наслідки» Берута розбив параліч, і він незабаром помер.

Пам'ять

• Іменем Болеслава Берута названо вулицю в Мінську.