Болотня (Львівський район)

Боло́тня — село в Україні, у Перемишлянській міській об'єднаній територіальній громаді Львівського району Львівської області. Населення становить 679 осіб^[6].

село Болотня
Стара забудова села Стара забудова села
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Тер. громада	Перемишлянська міська ОТГ
Код КАТОТТГ	UA46060330050033370
Основні дані
Засноване	1442
Населення	679
Площа	2,990 км²
Поштовий індекс	81261[1]
Телефонний код	+380 3263[2]
Географічні дані
Географічні координати	49°33′10″ пн. ш. 24°41′3″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	247 м[3]
Водойми	р. Болотня
Відстань до обласного центру	69 км[4]
Відстань до районного центру	69 км[4]
Найближча залізнична станція	Старе Село
Відстань до залізничної станції	50 км
Місцева влада
Адреса ради	81261, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Болотня, вул. Шевченка, 7[5]
Сільський голова	Беньковський Володимир Михайлович[5]
Карта
Болотня
Болотня
Мапа
Болотня у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Болотня.

Географія

Розташоване на річці Болотні — притоці Гнилої Липи, біля схилів Перемишлянського низькогір'я, за 19 км від районного центру Перемишляни. Через село пролягає автошлях Т 2007. Межує з населеними пунктами — Подусільна, Подусів, Шайбівка, Бачів, Іванівка.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 960 осіб, з них 431 чоловік та 529 жінок^[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 679 осіб^[6]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову^[8].

Історія

Перша письмова згадка про село датується 1441 або 1442 роком. Зокрема, у 1441 році король Владислав III Варненчик своїми привілеями записав шляхтичу-придворному Миколаю Параві послідовно 80 та 120 угорських золотих, які забезпечувалися на маєтку у Болотні — селі Львівського повіту^[9]. Згадується село також від 4 грудня 1464 року в книгах галицького суду^[10].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі^[11]. У 1547 році Войцех Стажеховський отримав від короля правом «доживоття» село (також Бачів, Подусільна^[12], всі — Львівської землі), які викупив у 1549 році^[13].

У 1552 році село належало Львівському архієпископу^[14].

1649 року село було спустошене татарами. Власником «земських дібр» (великої земельної власності) у селі у 1880-х роках був магістрат Львова, який отримав це право як дарунок від останнього з роду литовських магнатів Госевських.

У 1953—1955 роках в с. Болотня (урочище Оселище) експедицією Львівського історичного музею під керівництвом Свєшнікова І. К. було виявлено могильник липицької культури (I ст. н. е.), що містив 6 поховань. У процесі дослідження поховань отримано значну кількість глиняного посуду, фібул, ножів, пряжок, браслетів, намистин, а також голки, шила, бритви, шпори, два мечі, пряслиця, бруски тощо^[15]. Археологічною розвідкою на околиці села виявлено давньоруське поселення XI—XIII століття.

Радянські репресії та діяльність УПА (1944—1953)

28 лютого 1945 року неподалік села відбувся бій підрозділу УПА під командуванням підрайонного провідника ОУН Миколи Бакая з відділом НКВС. У бою загинули 10 повстанців та трьох поранено^[16].

13 вересня 1945 року підрозділ НКВС наскочив на хутір Під Телячим біля Болотні. На хуторі у той час перебувало троє повстанців. Побачивши стрибків, двоє втекли, а один сховався у хаті. До хати увійшли капітан з двома бійцями. Повстанець вбиває капітана, а солдати втікають, повстанець, тим часом, без перешкод покинув хутір^[17].

У 1946 році в селі діяла боївка районного проводу УПА сотенного «Меча» чисельністю 9 повстанців^[18]. 12 лютого 1946 року в селі загинув станичний інформатор Горобець Михайло Семенович (псевда — «Соловій», «Віра»)^[19].

Пам'ятки, визначні місця

• Пам'ятка архітектури «Давньоруське селище X—XIII століть»^[20].
• Церква Святого Миколая, збудована у 1912 році^[21] в стильовому вирішенні: хрещатий план з восьмибічними раменами, прототипом яких були конхи, по периметру якого влаштоване піддашшя; банька невеликих розмірів врізається в плоске завершення даху головної нави; півциркульний фриз по периметру. На жаль, ім'я будівничого церкви невідоме. Належала тоді до Нараївського деканату^[22]. Нині храм Перенесення мощей Святого Миколая перебуває під юрисдикцією Перемишлянського деканату, Стрийської єпархії, Львівської митрополії УГКЦ^[23]. Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2874-м^[20]. Адміністратор парафії Перенесення мощей Святого Миколая с. Болотня — о. Василь Калагурка^[24].
• Пам'ятник на честь скасування панщини 1848 року, виготовлений з пісковику та встановлений у 1928 році. 1995 року внесений до реєстру пам'яток монументального мистецтва Перемишлянського району під охоронним № 1633-м^[20].
• Пам'ятник Т. Г. Шевченку (авторство — скульптор Е. Бучинський, архітектор Б. Цар, мармурова крихта, бетон, 1992). 1995 року внесений до реєстру пам'яток монументального мистецтва Перемишлянського району під охоронним № 1639-м^[20].

Відомі люди

• Іваніків Михайло Васильович (1981—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
• Михайло Ільчишин — викладач фізвиховання та тренер з важкої атлетики Бучацького радгоспу-технікуму, підготував майстрів спорту.
• Роман Козак — український політик.
• Михайло Шніцер (псевдо «Чумак»; 1918, с. Болотня — 12 лютого 1946, там само) — учасник боївки «Богун», «Меч», чотовий сотні «Тигри». Загинув в с. Болотня.
• Олексій Шніцер — командир сотні УПА «Риболовці» у ВО-3 «Лисоня», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.