Борислав сміється

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Борислав сміється (значення).

«Борислав сміється» — літературний твір українського письменника Івана Яковича Франка, жанр якого сам автор визначив як повість, який також визначають роман^[1][2][3][4]. Став одним із перших у світовій літературі творів, що зображають робітничий рух.

Борислав сміється
«Борислав сміється». Повість. Перше книжкове видання. 1922
Жанр	повість, роман
Форма	роман
Автор	Іван Франко
Мова	українська
Написано	1881—1882
Опубліковано	Світ
Цей твір у Вікіцитатах
Цей твір у  Вікіджерелах

Сюжет

Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів. Головні антагоністи твору — капіталісти-євреї Леон Гаммершляг та Герман Гольдкремер.

Історія написання

На написання письменника надихнули справжні події. У 60-их роках ХІХ ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. У 70-их на заході України почалися перші страйки, що було новим феноменом у переважно селянській Галичині.

У 1870-і роки Франко написав «бориславський цикл» оповідань, до якого також увійшла повість Boa constrictor. З цієї повісті у роман перейшов Герман Гольдкремер.

1879 року Франко писав у листі до Ольги Рошкевич: «Се буде роман троха на обширнійшу скалю від моїх попередніх повістей і побіч життя робітників бориславських представить також „нових людей“ при роботі, — значить, представить не факт, а, так сказати, представить у розвитку те, що тепер існує в зароді. Чи вдасться мені така робота — не знаю, але я взявсь до неї сміло, — треба буде троха понатужитись, ну, і чень дещо вийде. Головна річ — представити реально небувале серед бувалого і в окрасці бувалого»^[5][6].

Повість друкувалася частинами у львівському журналі «Світ» у 1881—1882 роках^[7]. У зв'язку із закриттям журналу і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним. Вперше роман був виданий окремою книгою у 1922 році. У виданні також було поміщено закінчення, написане сином Франка Петром «на основі оповідання автора».

Сприйняття

Роман був включений до радянської шкільної програми 9-го класу з української літератури^[8].

Як і інші твори Франка, у совєцькому літературознавстві роман розглядався з класових та соціальних позицій та теорії критичного реалізму. Твір читався як один із перших творів про робітничий рух, в якому «письменник, чи не вперше у всій європейській літературі, показав становлення промислового пролетаріату», що «оголошує війну капіталістам»^[9]. Сучасними критиками такі установки переосмислені:

Я пригадую свої враження, коли ще в школі ми розглядали «Борислав сміється». Я тоді мало не хворіла, читаючи твір. І це стосується не теми самої повісті. Це письмо, яким володів Франко. Він, до речі, студіював психологію, пізніше говорив про єдність психології та естетики у трактаті «Секрети поетичної творчості».

— Тамара Гундорова^[10]

Так, Микола Ткачук із образом Рифки пов'язує «формування потворної особистості, історія осквернення характеру, його розпад, руйнування під впливом життя, багатства»^[11].

Роман написано в дусі європейської реалістичної літератури кінця ХІХ століття, що саме переживала етап розробки робітничої теми. Принципова відмінність його полягала в тому, що робітники пов'язувалися тією чи іншою мірою із соціалістичними ідеями та осмислювалися як суспільно-історична сила. Початок цього етапу традийно бере відлік від натуралізму і роману Еміля Золя «Жерміналь» опублікованим 1885 р.^[3] Твір Франка дещо випередив його у часі (1881 р.), однак початок розробки робітничої теми пов'язують не з Франковою повістю, оскільки цей твір не вийшов тоді за межі української літератури^[3].

Франко у романі прагне найбільш реалістично передати настрої робітників, у тому числі через автора-оповідача, який озвучує їхні погляди. Проте деякі критики прийняли характеристики оповідача за погляди Франка, через що, наприклад, звинуватили його в антисемітизмі^[12].

Зміст

В редакції Івана Франка є 21 розділ.

Персонажі

• Басараб Андрусь
• Басараб Сень
• Баух Іцик
• Будовничий
• Ван-Гехт — бельгійський хімік
• Гамершляг Леон — вдівець
• Гольдкремер Герман
• Готліб — син Германа
• Деркач
• майстер на будові дому Леона
• Матій — ріпник
• Мортко
• Півторак Іван
• Півторачка
• Прийдеволя
• Рифка — дружина Германа
• Синиця Бенедьо — помічник муляра
• Стасюра
• Фанні — доня Леона
• Шеффель — асистент Ван-Гехта

Видання

• Іван Франко. Борислав сміється — Львів: Каменяр, 1975—247 с.
• Зібрання творів в 50 томах.: том 15 — К.: Наукова думка, 1978
• Іван Франко. Борислав сміється — К.: Кондор, 2020—316 с. ISBN 9786177841707.

Екранізації

• «Борислав сміється» («Королі воску») — радянський український художній фільм, знятий у 1927 році німецьким кінематографістом Йосипом Івановичем Роною на Одеській кіно­фа­б­риці.
• «Борислав сміється» — не­за­вер­ше­ний і втра­че­ний фільм, що в 1941 році знімався на Київській кіно­с­тудії ху­дожніх фільмів, на­пи­са­ний Ю. Дольд-Ми­хай­ли­ком у співав­торстві з сином письменника Пе­т­ром Іва­но­ви­чем Фран­ком за мотивами творів «Бо­ри­слав сміється», «Boa constrictor», «На­вер­не­ний грішни­к», «Я­ць Зе­ле­пу­га» тощо.

Аудіокниги

Актор Василь Мазур на студії «Книга вголос» озвучив повість «Бо­ри­слав сміється». Аудіозапис увійшов до частини 2 аудіокниги «Франко Іван. Зібрання творів», виданого товариством «Українська аудіокнига» у 2006 році^[13].