Борисов Олександр Тимофійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Борисов.

Олександр Тимофійович Бори́сов (рос. Александр Тимофеевич Борисов; 7 вересня 1927, Мала Кам'янка — 10 березня 2017, Москва) — радянський та російський художник кіно і педагог; член Спілки кінематографістів СРСР з 1959 року та Спілки кінематографістів Росії^[1]. Академік Російської академії мистецтв (відділення театрально- і кінодекораційного мистецтва) з 2007 року^[1]. Чоловік актриси Світлани Жгун.

Борисов Олександр Тимофійович
рос. Борисов Александр Тимофеевич
Народження	7 вересня 1927(1927-09-07)  Мала Кам'янка, Кам'янський район (Ростовська область), Шахтинська округа, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Смерть	10 березня 2017(2017-03-10) (89 років)
	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Жанр	натюрморт
Навчання	Всеросійський державний інститут кінематографії (1955)
Вчитель	Богородський Федір Семенович, Пименов Юрій Івановичd, Шегаль Григорій Михайловичd і Діхтяр Олександр Соломонович
Діяльність	художник-постановник, викладач
Вчене звання	професор
Працівник	Мосфільм і Всеросійський державний інститут кінематографії
Член	СК СРСР і Спілка кінематографістів Росії
У шлюбі з	Жгун Світлана Миколаївна
Нагороди	Ніка (1992)

Біографія

Народився 7 вересня 1927 року на хуторі Малій Кам'янці (нині Каменський район Ростовської області, Росія). Протягом 1949—1955 років навчався у Всесоюзному державному інституті кінематографії у Москві, де був учнем Федора Богородського, Юрія Пименова, Григорія Шегаля, Олександра Діхтяра. Дипломна робота — ескізи декорацій і розкадровки до фільму «Стрибуха»^[2].

З 1955 року працював на художником-постановником на студії «Мосфільм»^[1]. Одночасно з 1973 року викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії; з 1986 року очолював в ньому творчу майстерню художнього факультету; професор з 1993 року^[1]. Помер у Москві 10 березня 2017 року. Похований у Москві на Троєкурівському цвинтарі.

Творчість

Працював над кінофільмами

• «Поема про море» (1956—1958, у співавторстві з Іваном Пластинкіним);
• «Муму» (1959);
• «Хованщина» (1959);
• «Повість полум'яних літ» (1960);
• «Шлях до причалу» (1962);
• «Зачарована Десна» (1964);
• «Тридцять три» (1965);
• «Анна Кареніна» (1967);
• «Чайковський» (1969);
• «Єгор Буличов та інші» (1971);
• «Станційний доглядач» (1972);
• «Суто англійське вбивство» (1974);
• «Виконання бажань» (1974);
• «Іронія долі» (1975);
• «Сто днів після дитинства» (1975);
• «Мелодії білої ночі» (1976);
• «Шалене золото» (1976);
• «Службовий роман» (1977);
• «Торгівка і поет» (1978);
• «Гараж» (1979);
• «Про бідного гусара замовте слово» (1980);
• «Вокзал для двох» (1982);
• «Хто стукає у двері до мене...» (1982);
• «Спадкоємиця по прямій» (1982);
• «Жорстокий романс» (1984);
• «Із життя Потапова» (1985);
• «Забута мелодія для флейти» (1987);
• «Дорога Олено Сергіївно» (1988);
• «Бомж. Без певного місця проживання» (1988);
• «Небеса обітовані» (1991);
• «Старі клячі» (2000);
• «Тихі вири» (2000);
• «Ключ від спальні» (2003);
• «Про кохання» (2003);
• «Анна Кареніна» (2009).

У Театрі драми і комедії на Таганці у 1994 році оформив виставу «Чайка» (разом з Володимиром Ареф'євим^[1]; режисер С. Соловйов)^[3].

Писав олійні натюрморти^[2].

2012 року у залах Російської академії мистецтв у Москві відбулася персональна виставка художника — «Олександр Борисов і випускники його майстерні»^[1].

Твори перебувають у зібраннях Державної Третьяковської галереї, Державного центрального музею кіно, Музею-квартири Максима Горького в Москві, Брянського обласного художнього музейно-виставкового центру, Томської картинної галереї, Приморської картинної галереї у Владивостоці^[1].

Відзнаки

• Диплом Венеційського кінофестивалю (1960; за фільм «Повість полум'яних літ»)^[2][3];
• Орден «Знак Пошани» (1974)^[1];
• Золота медаль Російської академії мистецтв (2012)^[1];
• Орден «За служіння мистецтву» (2013)^[1];

почесні звання СРСР

• Заслужений художник РРФСР з 1969 року;
• Народний художник РРФСР з 1988 року^[1];

премії

• Державна премія СРСР (1977; за фільм «Сто днів після дитинства»)^[3];
• Премія «Ніка» (1992; за фільм «Небеса обітовані»).