Борис Василь Ярославович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борис.

Василь Ярославович Борис (1 листопада 1958, с. Підпечери, Івано-Франківська область, УРСР — 19 січня 2017, Севастополь, Україна) — радянський футболіст та український тренер, виступав на позиції півзахисника. Відомий виступами за севастопольську «Чайку», в складі якої зіграв понад 300 матчів.

Василь Борис
Василь Борис
Особисті дані
Повне ім'я	Василь Ярославович Борис
Народження	1 листопада 1958(1958-11-01)
	Підпечери, Тисменицький район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	17 січня 2017(2017-01-17) (58 років)
	Севастополь, Україна
Громадянство	СРСР  Україна  Росія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981 «Авангард» (Р) 21 (1) 1982—1989 «Чайка» (С) 309 (27)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1990—1992 1992—1993 1993 1994—1999	/ СКЧФ «Чайка» (С) СКЧФ «Чорноморець» (С)
Суддівська діяльність
Місто	Севастополь
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Вихованець ДЮСШ міста Івано-Франківськ, тренер — Денис Петрович Зембицький. Дорослу кар'єру розпочав у команді «Локомотив» (Івано-Франківськ), яка виступала в аматорських змаганнях.

У 1977 році призваний в армію, служив в Південній групі військ на терміновій і надстроковій службі. Виступав за команду ПГВ на армійських змаганнях, в 1978 році став чемпіоном Збройних Сил, в фіналі була обіграна смоленська «Іскра». Також грав за команду в нижчих дивізіонах чемпіонату Угорщини, ставав дворазовим переможцем змагань.

Повернувшись в СРСР, виступав протягом сезону за «Авангард» (Рівне), у 1981 році разом з командою посів третє місце в українській зоні другої ліги.

З 1982 року протягом дев'яти сезонів грав за севастопольську команду «Атлантика», пізніше перейменовану в «Чайку». Зіграв 309 матчів і забив 27 голів у другій радянській лізі. Одночасно у 1987—1989 роках входив до тренерського штабу команди.

Кар'єра тренера

У 1990 році очолив футбольну команду Спортивного клубу Чорноморського флоту (СКЧФ), в першому ж сезоні став переможцем чемпіонату і Кубку Збройних Сил СРСР. Після розпаду Союзу працював з севастопольськими командами, котрі виступали в чемпіонаті Криму або другій лізі України. У 1995 році привів команду [Чорноморець (Севастополь)|«Чорноморець»]] до перемоги в чемпіонаті Криму, також ставав володарем Кубка Криму (1997). Влітку 1997 року аматорський «Чорноморець» замінив «Чайку» в Другій лізі. До липння 1999 року керував севастопольським «Чорноморцем»^[1].

У 2000 році працював селекціонером сімферопольської «Таврії». З 2001 року тренував аматорські команди СК Чорноморського флоту^[2], працював з командами людей з обмеженими можливостями з міні-футболу.

З 2011 року був виконавчим директором Федерації футболу Севастополя. Після окупації Криму російськими військами залишився на цій посаді.

Помер 19 січня 2017 року на 59-му році життя^[3].

Досягнення

Як гравця

ПГВ (Угорщина)

• Чемпіонат ЗС СРСР
  • Чемпіон: 1978

Як тренера

СКЧФ

• Чемпіонат ЗС СРСР
  • Чемпіон: 1990

• Кубок ЗС СРСР
  • Володар: 1990

«Чорноморець» (Севастополь)

• Чемпіонат Криму
  • Чемпіон: 1995

• Кубок Криму
  • Володар: 1997