Боровичі

Боровичі́ (рос. Боровичи) — місто обласного підпорядкування, районний центр Новгородської області, Росія, на ріці Мсті.

місто Боровичі
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Новгородська область
Муніципальний район	Боровицький район
Код ЗКАТУ	49 408 000 000
Код ЗКТМО	49 606 101 001
Основні дані
Час заснування	15 століття
Статус міста	1770
Населення	49 тис. (2020)
Площа	45,41 км²
Поштові індекси	174401, 174403…174409, 174411
Телефонний код	+7 81664
Географічні координати:	58°24′00″ пн. ш. 33°55′00″ сх. д.
Часовий пояс	UTC+3, літом UTC+4
Водойма	Мста
Вебсторінка	gorod.boradmin.ru
Мапа
Боровичі Боровичі
Боровичі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Боровичі.

Історія

Статус міста присвоєно 28 травня 1770 р. Катериною ІІ. У квітні 1772 року Сенат затвердив план і герб міста Боровичі. У 1786 році відкрилися школа водних комунікацій і лікарня. У 1787 році почалися заняття в малому народному училищі. До 1785 року в Боровичах вже було 16 кам'яних, 317 на кам'яному фундаменті і 373 дерев'яних будинки, 3 цегельних заводи, млин. Двічі на рік проходили ярмарки^[1].

Боровицький цвинтар вперше згадується в переписній оброчній книзі Деревської п'ятини близько 1495 р. В 1564 р. згадується вже як торгово-промислове поселення Боровицький Рядок. Основним заняттям жителів Боровичі була проводка суден по мстинських порогах (Боровицькі пороги), що відображено в височайше подарованому Катериною II гербі міста.

Історія Боровицького краю тісно пов'язана з ім'ям російської полководця Олександра Суворова. За 35 кілометрів від міста знаходиться село Кончанське-Суворовське, у якому він відбував заслання з 5 травня 1797 р. по 6 лютого 1799, саме звідси він вирушив у знаменитий альпійський похід. З 1942 р. там відкрито « Музей-заповідник А. В. Суворова».

Промисловий розвиток міста пов'язано з виробництвом вогнетривкої цегли, яке почалося в 70-х роках XIX століття. Після відкриття в 1851 р. Миколаївської залізниці значення річки Мсти як водної транспортної артерії втратилося, і розвиток вогнетривкої промисловості стало новим етапом в історії міста. В околицях Боровичів були виявлені великі запаси вапна, сірчаного колчедану, бурого вугілля і вогнетривких глин. Ще в 1786 р. в гирлі Крупи, притоки Мсти, була пробита перша в Росії штольня для видобутку бурого вугілля. В 1855 у недалеко від Боровичів Нобель заснував перший завод вогнетривких виробів.

Ще одним великим підприємством міста є Боровицький комбінат будівельних матеріалів, заснований в 1910 р. Комбінату належить єдина в Новгородській області і одна з небагатьох в Росії електрифікована вузькоколійна залізниця завдовжки понад 2 км. У Боровичах був найбільший з дванадцяти в Радянському Союзі обозобудівельний завод «Зміна»^[2].

У роки Другої світової війни в Боровичах були великі фільтраційні табори НКВС.

Економіка

• Промисловість і освіта — керамічна промисловість на місцевій сировині — комбінат вогнетривких виробів, цегельний завод та ін.; паперова фабрика, деревообробний комбінат, механічний завод. В районі Боровичів стародавні кустарні промисли: трикотажні, гончарні, шкіряні, деревообробні. Гірничо-керамічний та автошляховий технікуми, медичне і педагогічне училища. Краєзнавчий музей

Інфраструктура

• Є залізнична станція.

Особистосі

У місті народилися:

• Каштелян Сергій Андрійович (1910—1995) — радянський артист оригінального жанру, режисер, педагог.
• Міщанинов Володимир Олексійович (1905—1986) — український радянський художник.

У місті мешкав Тимофій Іванович Волкович (1899—1981) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, генерал-майор, почесний громадянин Бердичева. Каштелян.