Бородін Василь Степанович

Василь Степанович Бородін (23 лютого 1930(19300223), Прилєпи Мантуровського району Курської області — 21 червня 2011, Київ) — радянський і український літературознавець. Доктор філологічних наук (1981).

Василь Степанович Бородін
Народився	23 лютого 1930(1930-02-23) Мантуровський район, Курська область
Помер	21 червня 2011(2011-06-21) (81 рік) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	письменник, літературознавець, літературознавець
Галузь	літературознавство[1] і українська література[1]
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Знання мов	українська[1] і російська[1]
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Партія	КПРС
Нагороди

|Фото=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бородін.

Життєпис

Народився 23 лютого 1930 року.

Закінчив Харківський університет (1953). З 1956 працював в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 1984—96 — завідувач відділу шевченкознавства цього інституту. Член КПРС з 1959.

Наукові інтереси Бородіна пов'язані переважно з дослідженням історії Шевченкових текстів і цензурної історії видань творів поета. Книжка Бородіна «Три поеми Т. Г. Шевченка» (Київ, 1964) присвячена поемам «Сова», «Сліпий» і «Наймичка» як певному етапові в розвитку жанру соціально-побутової поеми в творчості Шевченка.

У книжці «Т. Г. Шевченко і царська цензура» (Київ, 1969) досліджено історію прижиттєвих видань творів поета — «Кобзаря» 1840 і 1860, «Гайдамаків» (1841), «Гамалії» (1844), «Тризны» (1844) і «Букваря южнорусского» (1861). У праці «Над текстами Т. Г. Шевченка» (Київ, 1971) на матеріалі історії тексту «Кобзаря» 1860 й окремих творів поета досліджується проблема основного тексту поезії Шевченка.

Ряд розвідок Бородіна опубліковано в збірниках праць наукових шевченківських конференцій. Бородін — один із упорядників шеститомного «Повного зібрання творів» Шевченка (т. 1—4, 6, Київ, 1963—1964).

Помер 21 червня 2011 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2017 р. (посмертно) за створення «Шевченківської енциклопедії»^[2].

Співпраця з КДБ

Василь Бородін писав рецензії на праці українських шістдесятників та дисидентів на замовлення слідчих КДБ ^[3]. Євген Сверстюк зазначав, що «на основі рецензії В. Бородіна, мене винуватили за „наклеп“, нібито радянська влада заховала Шевченка від народу» ^[4].