Улексит

Улексит — мінерал класу боратів, водний борат натрію та кальцію.

Улексит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Ulx[2]
Хімічна формула	NaCaB₅O₆(OH)₆·5H₂O[3]
Nickel-Strunz 10	6.EA.25[4]
Dana 8	26.5.11.1
Ідентифікація
Сингонія	триклінна сингонія[5]
Просторова група	кристалографічна група 1[d][5]
Твердість	2,5
Колір риси	білий
Інші характеристики
Названо на честь	Георг Людвіг Улексd[6]
Типова місцевість	Ікіке[4]
Улексит у Вікісховищі

Названий в 1849 році на ім'я німецького хіміка Г. Л. Улекса (нім. Georg Ludwig Ulex; 1811—1883).

Синоніми: боронатрокальцит, телевізійний камінь, гідроборокальцит, натроборокальцит, рафіт, стиберит, тінкальцит, тіца, хейзин.

Опис

Хімічна формула:

• 1. За Є. Лазаренком: NaCa[B₅O₉]•8Н₂О.
• 2. За К.Фреєм та «Fleischer's Glossary» (2004): NaCaB₅O₆(OH)₆•5H₂O. Містить до 43-45 % В₂О₃.

Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид. Переважають заплутано-волокнисті і повстяноподібні або голчаті агрегати, жовноподібні форми виділень; зустрічається також жердиновидні радіально-променисті друзи, землиста і пухка маса. Густина 1,9-2,0. Тв. 1-3. Колір білий. Блиск шовковистий або скляний. Прозорий, має властивості світлопроводу (світло проходить вздовж волокон). Спайність досконала і добра. Крихкий. Розчиняється в гарячій воді. Походження хемогенне — осадове (в озерах, болотах, колодязях і на ґрунтах пустель).

Структурною особливістю улекситу є довгі ланцюжки, що складаються з мономерів, хімічний склад яких відображає формула В₅О₆(ОН)₆. Завдяки цим паралельно розташованим тяжам кристали улекситу пропускають світло без спотворень тільки по одному з трьох взаємно перпендикулярних напрямів. Тому улексит і називають TV-stone (телевізійний камінь).

Розповсюдження

Поширений в соляних озерах в асоціації з бурою, галітом, глауберитом та ін. мінер. солями. Скупчення У. спостерігаються в місцях розвантаження термальних вод по периферії куполів і покривів травертину (Арґентина, Туреччина, Іран, Індія, країни Закавказзя, Памір). Вицвіти У. є серед продуктів виверження грязьових вулканів. Поширений в сучасних осадах і солончаках на місці бороносних озер і боліт в штатах Невада, Каліфорнія, Орегон (США), на високогірному плато Пуна в Арґентині, в Чилі, Перу і Болівії, в пустелях Ірану, внутрішніх районах Китаю, де зустрічається в донних мулах у вигляді ідіоморфних кристалів і витриманих малопотужних прошарків, або в складі поверхневих соляних кірок та покривів. Супутні мінерали: ґіпс, керніт, колеманіт. Руда бору.

Див. також

• Список мінералів
• Борні руди