Боярчук Олександр Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боярчук.

Олександр Олексійович Боярчук (21 червня 1931 — 10 серпня 2015) — радянський і російський астроном, академік АН СРСР (1987), президент Міжнародного Астрономічного Союзу (1991—1993). Один із творців моделі симбіотичних зір як подвійних систем (1969).

Олександр Олексійович Боярчук
рос. Александр Алексеевич Боярчук
Народився	21 червня 1931(1931-06-21) Грозний, СРСР
Помер	10 серпня 2015(2015-08-10) (84 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	фізик, астроном
Alma mater	Ленінградський університет
Галузь	астрономія
Заклад	Інститут астрономії РАН
Посада	президент[d][1]
Вчене звання	академік РАН
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР
Нагороди	Державна премія СРСР, 4 ордена
Особ. сторінка	ІНАСАН
Боярчук Олександр Олексійович у Вікісховищі

Народився в в Грозному, закінчив Ленінградський університет. Більшу частину кар'єри працював у Кримській астрофізичній обсерваторії (1953—1987), в тому числі на посаді заступника директора з наукової роботи. Наприкінці кар'єри переїхав до Москви, де керував Астрорадою АН СРСР (1987—1991) та Інститутом астрономії Російської академії наук (1991—2003).

Біографія

Народився 21 червня 1931 року в Грозному^[2]. 1949 року закінчив середню школу № 9 у Грозному^[3]. У 1953 закінчив Ленінградський університет^[2].

У 1953—1956 навчався в аспірантурі Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР під керівництвом Евальда Мустеля, а з 1956^[3] до 1987 року там же працював^[2]. 1958 року захистив кандидатську дисертацію «Спектроскопічні дослідження Ве-зір». 1968 року захистив докторську дисертацію «Дослідження симбіотичних зір». Від 1969 до 1987 працював заступником директора Кримської астрофізичної обсерваторії з наукової роботи. 1976 року його обрали членом-кореспондентом Академії наук СРСР, а 1987 року — академіком^[3].

У 1987—1991 роках керував Астрорадою АН СРСР, а в 1991—2003 був директором Інституту астрономії Російської академії наук (ІНАСАН). Також працював завідувачем кафедри експериментальної астрономії філіалу фізичного факультету Московського державного університету в Чорноголовці^[3]. У 1991—1994 роках був президентом Міжнародного Астрономічного Союзу^[2]. Був керівником Ради з позаатмосферної (космічної) астрономії СРСР, а в 1996—2002 роках керував Відділенням загальної фізики й астрономії Російської академії наук. Багато років працював головним редактором «Астрономічного журналу»^[3].

Помер у Москві 10 серпня 2015 року^[2].

Наукові результати

Наукові роботи Боярчука присвячені фізиці зір. Зокрема, у 1969 він розробив модель симбіотічних зір, описавши їх як подвійні системи^[4], в яких одна зоря є холодним гігантом, а друга гарячим карликом, на який перетікає речовина з гіганта^[5].

Він визначив поширеність хімічних елементів в атмосферах багатьох зір різних спектральних класів, використовуючи як наземні, так і космічні спостереження. Досліджував рухи речовини в зоряних атмосферах та обертання зір різних типів. Спільно з Іваном Копиловим уклав зведений каталог швидкостей обертання 2362 зір^[5].

Багато робіт Боярчука присвячено нестаціонарним зорям. Він досліджував зорі ранніх спектральних класів з емісійними лініями типу Be та динаміку руху речовини в їхніх оболонках. В атмосфері β Ліри він виявив надлишок гелію. Багато досліджував нові зорі, спільно з Евальдом Мустелем запропонував модель оболонки нової. Знайшов надлишок вуглецю, азоту та кисню в оболонках нових зір^[5].

На початку 1970-х років керував радянською експедицією в Чилі, а в 1973–1989 роках — радянським космічним експериментом «Астрон»^[2].

Відзнаки

• Іноземний член НАНУ (2000)^[2]
• На честь науковця названий астероїд 2563 Боярчук^[6]
• Має державні нагороди СРСР^[2]