Бої за Горлівку (1918)

Бій за Горлівку — військові дії між Армією УНР та частинами радянської маріонеткової «Донецько-Криворізької республіки» за контроль над одним з найбільших політичних і економічних центрів Донбасу — Горлівкою, що тривали 25–27 квітня 1918 року. Протистояння відбувалось в ході боїв за Донецький басейн.

Історія

23 квітня 1918 головнокомандувач 3-ї армії РСЧА Чакванай вислав з Горлівки ненадійні для більшовиків частини до Луганська. Навколо міста і селищ була створена лінія оборони: Олександрівка, Іванопілля, Олександрово, Зайцеве, Климовські хутора. 24 квітня 1918 частини Слов'янської групи військ УНР під командуванням генерала Володимира Сікевича підійшли до околиці Горлівки і зупинилися на відпочинок в одній з балок. У напрямку до Горлівці був висланий розвідувальний загін на чолі з хорунжим Бабенко. Ближче до 15 години розвідувальний загін повернувся в розташування і доповів генералу Володимиру Сікевичу:

У напрямку до Горлівки з Дебальцевого йшла велика група військ колишньої Російської імператорської армії яка перейшла на бік більшовиків, нею командували Єгоров і Лазарєв, група налічувала приблизно 40 тисяч. Також більшовики вели переговори з шахтарями, щоб ті перейшли на їхній бік, навколо Горлівки, Микитівки розставлена артилерія готова вести вогонь прямою наводкою.

Після цього відбулися збори групи, на яких більшість командирів і козаків підтримали ідею наступу на Горлівку. Після зборів Сікевич разом з командиром артилеристів Одинцем обрали позиції в околицях Горлівки для ведення дальнього і ближнього артилерійського вогню. Кінноті під командуванням Ляховича Сікевич наказав приготуватися до майбутнього бою^[1]. Для кожної групи було дано наказ зайняти Горлівку, Микитівку, Ртутний завод.

Вночі розвідка донесла, що більшовики знають розташування Слов'янської групи та чекають її наступу, і збираються на світанку кіннотою чисельністю тисячі вершників вдарити по позиції козаків. Тільки почало світати, кіннота під командуванням Ляховича виступила на зустріч більшовицький кінноті з криками:

За Україну! За її свободу! За славу козацьку!

Бій тривав півгодини, кіннота більшовиків відступила. Розгромивши ворожу кінноту, козаки оточили з усіх боків ліве крило ворожих позицій і продовжували переслідування. Відразу після початку бою була пошкоджена залізниця, що завадило противнику відступити потягами^[2]. Почалася артилерійська перестрілка, водночас німці повели наступ бойовим строєм на позиції більшовиків в Микитівці, по них був відкритий вогонь з кулеметів. Зустрівши запеклий опір на укріплених позиціях в Микитівці, козаки обійшли її і почали займати Горлівку. В цей час, з метою перешкоджання козакам, які збирались зайняти Горлівку, більшовики відкрили вогонь по місту з артилерії. Сікевич наказав відкрити вогонь з гармат по артилерійських позиціях більшовиків у Микитівці. Придушивши артилерію, частини Армії УНР зайняли Микитівку.^[3]

Бій ще тривав на Ртутному заводі, захисники якого не здавалися. Сікевич вислав туди підкріплення дорошенківців і за короткий час ворог вивісив білий прапор.^[4]

26 квітня, отримавши підкріплення, червоноармійці за підтримки артилерії почали наступати на позиції української армії, яка перебувала на станції Микитівка. Група Сікевича разом з німцями контратакувала противника. Після тригодинного бою червоноармійці відступили, козаки захопили багато вагонів з майном артилерії і кулеметами.

27 квітня 6-та сотня Дорошенківського полку, яка перебувала на правому крилі німецьких частин, відбила атаку червоноармійців, які глибоко обійшли це крило. На чолі з сотником Коваленко вони розбили більшовиків, при цьому 26 вояків противника було вбито, 9 — взято в полон, захоплено багато кулеметів. Переслідуючи противника, козаки увірвалися в Горлівку і захопили потяги, які були готові до від'їзду^[5].

Сили противників

Армії УНР в Горлівці протистояла 3-тя РСЧА під командуванням Чекваная. Також, в районі Горлівки сили більшовиків загалом складалися з озброєних ро­бітників, які з огляду на ліквідацію  підприємств були змушені записуватись до Червоної армії. Але серед них були і козачі відділи^[6].

Втрати

В околиці Горловки була вирита братська могила де всіх і загиблих в бою козаків поховали. Втрати 25 квітня .

німці

• 16 убитих
• 49 поранених
• при визволенні міста від більшовиків в квітні 1918 року загинув уродженець Сілезії 1886 року народження Йозеф Лангер.^[7]

1-й Запорізький імені гетьмана Петра Дорошенка піхотний полк (командир — полковник А. Загродський)

• Вбито 2 старшини, і 5 козаків.
• Поранено 3 старшини, 9 козаків.

3-й Гайдамацький піхотний полк (полковник В. Сікевич, потім сотник О. Волох)

• Убитий 1 старшина, 9 козаків.
• Поранено 22

3-й Запорізький імені гетьмана Богдана Хмельницького піхотний полк (полковник А. Шаповал)

• Поранено 2

артилерія

• Вбито 2.
• Поранено 3.^[8]

Втрати 26 квітня

• Вбито 1
• Поранено 12 з них 2 старшин.^[9]

Військові трофеї

• 11 гармат
• 22 кулемети
• 445 гвинтівки
• 49 обозних возів
• 1000 полонених

Захоплених німцями партизан відправили до Німеччини. На станції захоплено 1152 завантажених вагони з вугіллям і 1 млн пудів незавантаженого вугілля. Вагони відправили до Києва, німці собі забрали 500 вагонів антрациту^[8].

Відзначилися в бою

• Загродський, Олександр Олександрович — полковник.
• Ляхович Євген — хорунжий.
• Новиков -сотнік.
• Болотов- полковник.
• Сінкевич Леонід — кадет.
• Дунаєв
• Геращенко
• Єфименко, Буц, Черненко — козаки.
• Савельєв — сотник.
• Баєв — сотник.^[8]