Бугаєць Анатолій Олександрович

Анатолій Олександрович Бугаєць (нар. 2 листопада 1940(19401102) с. Битакове Озеро Глобинського району Полтавської області — пом. 31 грудня 2011 м. Харків) — український промисловець, кандидат технічних наук, член СПУ. Герой України, колишній почесний генеральний директор ВАТ «Турбоатом».

Бугаєць Анатолій Олександрович
Народився	2 листопада 1940(1940-11-02) с. Битакове Озеро, Глобинський район, Полтавська область, УРСР
Помер	31 грудня 2011(2011-12-31) (71 рік) м. Харків, Україна
Поховання	Міське кладовище № 2
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	політик
Alma mater	НТУ «ХПІ»
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Членство	Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України[1]
Партія	Партія регіонів
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений машинобудівник України
Сайт	bugaets.openua.net/bio.php

Біографія

Народився 2 листопада 1940 р. в с. Битакове Озеро на Полтавщині.

Освіта: Харківський політехнічний інститут (1968), Український заочний політехнічний інститут (1971), інженер-механік.

Академік Академії технологічних наук України.

Вересень 2007 — кандидат в народні депутат України від СПУ, № 55 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ^[2].

Народний депутат України 5-го скликання з травня 2006 до листопада 2007 від СПУ, № 19 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ «Турбоатом» (м. Харків), член СПУ. Член фракції СПУ (з квітня 2006). Член Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006).

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від Блоку «За єдину Україну!», № 49 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ «Турбоатом», член Партії регіонів^[3].

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчій округ № 171, Харківська область. З'явилось 65,4 %, «за» 10,8 %, 3 місце з 23 претендентів. На час виборів: голова правління, генеральний директор ВАТ «Турбоатом».

Служив в армії. З 1962 — від техніка до головного зварювальника, заступник головного інженера, секретар парткому, з 1986 — генеральний директор НВО «Турбоатом» (з 1997 — ВАТ «Турбоатом»).

Лауреат конкурсу «Ділова людина України» (1999). Почесний громадянин Харківської області (2010)^[4].

Помер 31 грудня 2011 року у Харкові^[5][6].

Меморіальна дошка Бугайцю у Харкові.

Державні нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (22 серпня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняного енергетичного машинобудування, вагомі трудові звершення^[7]
• Орден «За заслуги» I ст. (15 січня 2009) — за значні особисті заслуги у розвитку вітчизняного машинобудування, багаторічну сумлінну працю, вагомі трудові здобутки та з нагоди 75-річчя підприємства^[8]
• Орден «За заслуги» II ст. (3 листопада 2000) — за високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування^[9]
• Орден «За заслуги» III ст. (21 січня 1999) — За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного енергетичного машинобудування, високий професіоналізм^[10]
• Орден «Знак Пошани» (1984)
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2005 року — за розробку і впровадження наукоємних технологій і практичних методів реконструкції гідроелектростанцій України для підвищення їх техніко-екологічної безпеки та енергоефективності в об'єднаній енергосистемі (у складі колективу)^[11]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 1991 року — за комплекс робіт по створенню та промисловому освоєнню високоефективного енергетичного устаткування для використання енергії водотоків гірських регіонів (у складі колективу)^[12]
• Заслужений машинобудівник України (15 січня 1994) — за значний особистий внесок у розробку та виробництво парових, газових і гідравлічних турбін, забезпечення виконання державних замовлень і договірних зобов'язань^[13]