Будьонний Юрій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Будьонний .

Будьонний Юрій Васильович (нар. 1 жовтня 1932) — пом. 2006) — український вчений у галузі землеробства та рослинництва, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН, завідувач кафедри землеробства Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва (від 1989).

Будьонний Юрій Васильович
Народився	1 жовтня 1932(1932-10-01)  с. Чорний Олех Суджанського району Курської області
Помер	2006(2006)
Alma mater	Кучеровський сільськогосподарський технікум
Заклад	Харківський сільськогосподарський інститут ім. В. В. Докучаєва
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук
У шлюбі з	Будьонна Клавдія Іванівна
Діти	Будьонний Віктор Юрійович, Будьонний Юрій Юрійович
Нагороди

Біографія

Юрій Васильович народився 1 жовтня 1932 року у с. Чорний Олех Суджанського району Курської області.

У 1952 році з відзнакою закінчив Кучеровський сільськогосподарський технікум.

У 1957 році закінчив агрономічний факультет Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва.^[1]

З 1960 по 1963 роки аспірант УНДІРСіГ ім. В. Я. Юр'єва.

У 1963 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Совершенствование химических средств борьбы с сорняками в посевах кукурузы в сочетании с механическими».

З 1963 по 1989 роки молодший, старший науковий співробітник, завідувач відділу Українського НДІ рослинництва ім. В. Я. Юр'єва.

У 1974 році надано вчене звання старшого наукового співробітника.

У 1988 році захистив докторську дисертацію на тему: «Интенсификация технологии выращивания озимой пшеницы в условиях Левобережной Лесостепи УССР».

У 1989 році працював завідувачем кафедри землеробства Харківського державного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва.

У 1991 році надано вчене звання професора.

У 1993 році був обраний членом-кореспондентом Української академії аграрних наук.

У 2006 році помер.

Наукові праці

Юрій Васильович автор близько 300 наукових праць, серед яких 11 монографій, 27 рекомендацій, 2 стандартів.

Є одним із розробників:

• «Науково обґрунтованої системи землеробства Харківської області» (1988);
• «Концепції системи землеробства у Харківській області на 2001—2005 роки» (2001);
• «Системи ведення сільського господарства Харківської області. Комплексна програма розвитку сільського господарства Харківської області у 2001—2005 роках та на період до 2010 року» (2001).

Основні праці:

• Технология возделывания культур в полевом севообороте. Харьков, 1971.
• Озиме жито. Київ, 1977.
• Зерновое поле Харьковщины. Харьков, 1979.
• Научно обоснованная система земледелия для Харьковской области. Харьков, 1983.
• Землеробство. Київ, 1995. (співавтор)
• Концепція системи землеробства Харківської області на період 1998—2005 років: методичні рекомендації. Харків, 1998. (співавтор)
• Технологія вирощування пивоварних сортів ячменю: методичні рекомендації. Харків, 1999. (співавтор)
• Система ведення сільського господарства Харківської області. Харків, 2001. (співавтор)

Відзнаки та нагороди

• орден «Знак пошани» (1975);
• 5 медалей ВДНГ СРСР і України;
• медаль «Відмінник освіти України» (2002);
• номінант 1 конкурсу «Кращі імена Харківщини» (2002);
• стипендіат премії академіка О. Н. Соколовського (2003).

Джерела

• Бобро М. А., Галь М. Х. Світлої пам'яті Будьонного Юрія Васильовича. Вісник ХНАУ. Серія: Рослинництво, селекція і насінництво, плодоовочівництво. 2012. № 2. С. 308—310.
• Гуленок М. Д. Будьонний Юрій Васильович. Енциклопедія Сучасної України. Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-36578
• Шевченко М. В. Внесок професора Ю. В. Будьонного в аграрномічну науку і практику. Наукові засади підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва: матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф., присв. ювілейним річницям проф. О. М. Можейка, В. В. Милого, Ю. В. Будьонного, І. І. Назаренка, 29-30 листопада 2022 р. ДБТУ. Харків, 2022. С. 12-14.