Буцький Анатолій Костянтинович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Буцький.

Анато́лій Костянти́нович Бу́цький (нар. 02 серпня (21 липня) 1892(18920721), с. Росошново нині Орловської області РФ — 27 липня 1965, Ленінград) — український і російський музикознавець, композитор і педагог. Доктор мистецтвознавства (1943), професор. Автор спогадів про Миколу Лисенка.^[1] Член Музичного товариства імені Миколи Леонтовича. Син викладача і директора Київської музично-драматичної школи ім. М. Лисенка Олени Вонсовської.

Буцький Анатолій Костянтинович
Народився	2 серпня (21 липня) 1892(1892-07-21) с. Росошново нині Орловської області РФ
Помер	27 липня 1965(1965-07-27) (73 роки) Ленінград
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	музикознавець, композитор і педагог
Alma mater	Музично-драматична школа М. Лисенка Університет Св. Володимира Київська консерваторія
Вчителі	Добкевич Антон Казимирович
Заклад	Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Титул	професор
Мати	Вонсовська Олена Миколаївна

Життєпис

1913 року закінчив Музично-драматичну школу Миколи Лисенка (клас фортепіано і теорії музики Миколи Лисенка, Антона Добкевича і Григорія Любомирського).

1915 закінчив Університет Святого Володимира.

1916—1918 — навчався у Київській консерваторії (клас композиції Рейнгольда Ґлієра і Болеслава Яворського).

1918 року брав участь в організації Київського музично-драматичного інституту. У 1920—1924 очолював^[2] цей інститут, а також вів клас фортепіано і композиції.

Співпрацював з Лесем Курбасом. Був завідувачем музичної частини театру «Березіль», писав музику до вистав, диригував оркестром; є відомості, що Буцький очолював музичну станцію «Березоля» й читав лекції студійцям. Йому належить музика до таких вистав, як «Газ», «Джиммі Гіггінс», «Макбет».^[3]

З 1925 — викладач, а з 1935 — професор Ленінградської консерваторії, декан інструкторсько-педагогічного факультету.

Автор музики до вистав

• «Газ» Ґ. Кайзера
• «Джиммі Гіґґінс» за Е. Сінклером для театру «Березіль» (обидві — 1923)
• «Макбет» В. Шекспіра (1924)
• «Жакерія» за П. Меріме (1925, спільно з Михайлом Вериківським)