Бєлашов Валерій Іванович

Бєлашов Валерій Іванович (нар. 16 квітня 1949, Глухів, Сумської області, Української РСР — пом. 20 липня 2022, м. Глухів, Сумської області)^[1] — український історик і викладач, доцент (1996 р.), доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (1979—2015, 2018 — 2022)

Бєлашов Валерій Іванович
Народився	16 квітня 1949(1949-04-16) м. Глухів, Сумської області, Української РСР
Помер	20 липня 2022(2022-07-20) (73 роки) м. Глухів, Сумської області
Місце проживання	м. Глухів
Країна	СРСР →  Україна
Alma mater	Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Галузь	історія Гетьманщини
Заклад	Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Посада	доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання
Вчене звання	доцент
Відомий завдяки:	уведенню поняття «Глухівського періоду» історії Гетьманщини (1708—1782 рр.)
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєлашов.

Біографія

У 1964 році Валерій Бєлашов закінчив Глухівську восьмирічну школу № 6, а потім чотири роки навчався на відділенні електрифікації Глухівського технікуму гідромеліорації і електрифікації сільського господарства. У 1974 році закінчив історичний факультет Харківського державного університету. З 1976 по 1979 рр. працював учителем історії і суспільствознавства Глухівської середньої школи № 2.

З 1979 р. — асистент Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергеєва-Ценського, потім, з 1985 р. — старший викладач. У 1996 році одержав вчене звання доцента. Більше десятиліття очолював кафедру соціально-економічних дисциплін (1997—2010 рр.). Створив і очолив кафедру історії Глухівського національного педагогічного університету в 2010 р.

З дня заснування (1994 р.) працював науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника у місті Глухові, якому у листопаді 2008 року надано статус національного^[2][3][4].

До 70-річчя з дня народження Валерія Івановича в науковому виданні «Історичні студії суспільного прогресу» було опубліковано статтю^[5] про його життєвий і науковий шлях.

Нагороди

• Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України;
• Почесна грамота Міністерства культури і мистецтв України,
• Грамота Академії педагогічних наук України;
• Знак «Відмінник освіти України».

Публікації

Монографії

• «Глухов — забытая столица гетманской Украины» (1992 р.);
• «Глухів — столиця Гетьманщини (До „Глухівського періоду“ історії України (1708—1782 рр.)» Глухівський період історії України [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.]^[6] (Глухів, 2005);
• «Глухів — столиця Гетьманської України (1708—1782 рр.): від перших поселень до сучасності» (Суми, 2019)

Монографія у співавторстві

• «Глухів» для серії «Малі історичні міста України» (2003 р.)

Навчальні посібники

• «Глухів — столиця гетьманської і Лівобережної України» (1996)
• «Сумщина в історії України» (2005)
• «Гетьманщина мовою документів і матеріалів другої половини XVII — XVIII ст.»(2006)
• «Глухов // Золотое ожерелье Сумщины: Путивль, Глухов, Ромны» (1987 р.)
• «Глухівський державний педагогічний інститут (1874—1994 рр.)» (1994)
• «Максим Березовський і гетьманський Глухів» (1995)

Археологічна діяльність

Протягом 1990-х років входив до складу Глухівської археологічної експедиції, метою роботи якої було встановлення 1000-ліття міста Глухова. В ході експедиції були локалізація у західній частині міста мисовидного дитинця давньоруського Глухова кінця Х — ХІ ст.та виявлення давньоруських культурних шарів ХІІ — ХІІІ ст.

Белашов В. І. — член редакційної колегії «Зводу пам'яток історії та культури» по Сумській області.

З його безпосередньою участю у 2007 році вийшла збірка матеріалів «Пам'ятки історії міста Глухова та населених пунктів Глухівського району»

Глухівський період в історії України

Валерій Белашов автор декількох монографій «Глухів — столиця Гетьманщини. (До „Глухівського періоду“ історії України (1708—1782 рр.)», які присвячені збереженню здобутків української державності під час «Глухівського періоду» історії Гетьманщини.

Закономірним результатом і доповненням до досліджень стало видання хрестоматії — посібника "Гетьманщина мовою документів і матеріалів другої половини XVII — XVIII ст., що являє собою збірку документального матеріалу, розраховану на поглиблене вивчення історії України. Він став основою для проведення семінарських занять з історії України та вивчення відповідних спецкурсів студентами історичного факультуту Глухівського національного університету імені Олександра Довженка.^[7]