Бєлов Олександр Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєлов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бєлов Олександр.

Олекса́ндр Фе́дорович Бєло́в (3 лютого 1951, Запоріжжя — 22 лютого 2025, Київ) — український науковець, державний діяч. Заступник Глави Адміністрації Президента, заслужений діяч науки і техніки України, генерал-лейтенант. Директор Національного інституту стратегічних досліджень (1996—2001).

Олександр Федорович Бєлов
Народження	3 лютого 1951(1951-02-03) Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Смерть	22 лютого 2025(2025-02-22) (74 роки) Київ
Країна	СРСР  Україна
Приналежність	Україна
Рід військ	СБ України
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	Директор Національного інституту стратегічних досліджень у 1996–2001 рр.
Нагороди

Біографія

Народився 3 лютого 1951 року в місті Запоріжжя. Закінчив радіотехнічний технікум. У 1977 році закінчив історичний факультет Запорізького державного педагогічного інституту^[1]. Армійську службу проходив у прикордонних військах на Далекому Сході в Зеленому Клину на озері Ханка. Службу закінчив у званні старшини.^[2]

З 1977 року викладав у 1-й школі міста Запоріжжя. В органи державної безпеки прийшов у 1979 році молодшим оперуповноваженим.

У 1996—2001 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України — директор Національного інституту стратегічних досліджень.

Член Комісії при Президентові України з питань ядерної політики і екологічної безпеки (від 1997); член Комісії при Президентові України з питань громадянства (від 1997); голова Ради з питань інформаційної безпеки при Президентові України (1998—2000); заступник головного редактора журналу «Стратегічна панорама»^[3].

З 2001 — заступник Глави Адміністрації Президента України — керівник Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.

У 2001—2004 — радник Голови Служби безпеки України, керівник робочої групи Державної комісії з питань реформування Збройних Сил України.

З липня по грудень 2005 р. — заступник Голови Служби безпеки України^[4][5].

Згодом радник Голови Служби безпеки України.

Жив у Києві.

Помер 22 лютого 2025 року^[6].

Наукові праці

• Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку. — К., 1999 (співавт.)
• Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: зб. ст. за матеріалами міжнар. конф. / Національний ін-т стратегічних досліджень, Центр міжнародної безпеки та стратегічних студій ; голов. ред. О. Ф. Бєлов. — К. : ТОВ ВКФ «Сатсанга», 2001. — 224 с. — ISBN 966-554-037-8
• Національна безпека України, 1994—1996 рр.: наукова доповідь НІСД / Рада національної безпеки і оборони України, Національний ін-т стратегічних досліджень ; ред. О. Ф. Бєлов [та ін]. — К. : [б.в.], 1997. — 198 с. — ISBN 966-554-001-7^[7]
• Сценарії національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. — К., 2001 (співавт.)
• Історія Державного герба України: наук.-метод. посіб. / О. Бєлов, Г. Шаповалов ; Укр. ін-т нац. пам'яті [та ін.]. — К. ; Запоріжжя: АА Тандем, 2011. — 92 с. : іл. — Бібліогр. в кінці глав. — Бібліогр.: с. 79—90. — 300 прим. — ISBN 978-966-488-079-1.
• Український тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт: монографія / О. Бєлов, Г. Шаповалов ; НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К. ; Запоріжжя: Дике Поле, 2008. — 264 c. — Бібліогр.: с. 240—255

Нагороди та відзнаки

• Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2001)^[8]
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002)
• Почесний доктор Національного інституту стратегічних досліджень (2012)^[9]