Бєльцов Георгій Іванович

Георгій Іванович Бєльцо́в (26 червня 1920, Одеса — 20 липня 2009, Веселинове) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1958 року.

Бєльцов Георгій Іванович
Народження	26 червня 1920(1920-06-26)  Одеса, Україна
Смерть	20 липня 2009(2009-07-20) (89 років)
	Веселинове, Миколаївська область, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Одеський національний морський університет (1946) і Одеське художнє училище (1951)
Вчитель	Мучник Леонід Овсійович, Токарєв В'ячеслав Васильович, Фраєрман Теофіл Борисович і Стіліануді Олександр Миколайович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди
Бєльцов Георгій Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився 26 червня 1920 року в місті Одесі (нині Україна). Його мати була операційною сестрою, а батько — морським офіцером. Школу закінчив у селі Веселиновому (нині селище міського типу у Миколаївській області)^[1]. 1938 року вступив в Одеський інститут інженерів морського флоту, який закінчив 1947 року. Упродовж 1947—1951 років навчався в Одеському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Леонід Мучник, Олександр Стіліануді, Вячеслав Токарєв, Теофіл Фраєрман. Дипломна робота — картина «Геодезисти»^[2].

Протягом 1951—1955 працював в Одеському товаристві художників; з 1955 року — в Одеському відділенні Художнього фонду України; у 1965—1966 роках очолював художню студію при Будинку народної творчості.

Жив в Одесі, в будинку на вулиці Великій Арнаутській, № 1, квартира № 4. Помер у Веселиновому 20 липня 2009 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису у жанрах тематичної картини, пейзажу, натюрморту, портрета. Серед робіт:

• «Зима» (1954);
• «Відлига» (1954);
• «Вечір в Україні» («Тихий вечір», 1955);
• «Після роботи» (1957);
• «Перша зелень» (1957, Одеський національний художній музей)^[2];
• «Бесіда» (1960, Національний музей у Львові)^[2];
• «Телятниці» (1962, Дніпровський художній музей)^[2];
• «Земля кличе» (1963);
• «Жіночий портрет» (1964);
• «Серпневе сонце» (1966);
• «Священна земля» (1967, Національний музей у Львові);
• «Гілка яблуні» (1970);
• «Батьки» (1970—1971);
• «Тепло землі» (1972);
• «Мати» (1976);
• «Мрії» (1977);
• «Хлібороби» (1978);
• «Мелодія» (1979);
• «Блакитне небо» («Материнство», 1980);
• «Пам'ять солдата» (1985);
• «Минуле дитинство» (1987).

Веселинівські хати	Спогади про дитинство	Холодний вечір	Український вечір	Скло

Автор картин за мотивами творчості Тараса Шевченка:

«Оксана».

• «Перебендя» (1960—1961);
• «Кобзар» (1962, Сумський художній музей);
• «Оксана» (1964, Одеський національний художній музей).

Займався розписом і реставрацією храмів, зокрема у 1953—1954 роках — печерної церкви преподобного Йова Почаївської лаври. У 1962 році виконав розписи Кіровоградського кафедрального собору; у 1990-ті роки — трапезної Одеського чоловічого монастиря. У 1989—1990 роках написав образи для собору святого Іллі в Одесі.

Брав участь у республіканських виставках з 1952 року, всесоюзних з 1957 року, зарубіжних з 1965 року. Персональні виставки відбулися в Одесі у 1955 і 1981 роках, Києві у 1984 році, пересувна Кременчук—Чернівці—Вінниця у 1984—1985 роках.

Відзнаки

• Нагороджений дипломом І ступеня Спілки художників СРСР (за картину «Оксана»)^[1];
• У 1976 році за внесок у мистецтво нагороджений орденом «Знак Пошани»^[1].