Білаківська Вікторія Марківна

Вікторія Марківна Білаківська (Белаковська) (нар. 25 березня 1901(19010325), Олександрія, Херсонська губернія — 9 грудня 1965, Ленінград) — українська

художниця-живописець.

Білаківська Вікторія Марківна
Вікторія Білаківська, 1957 року
Народження	25 березня 1901(1901-03-25) Олександрія, Херсонська губернія
Смерть	9 грудня 1965(1965-12-09) (64 роки)
	Ленінград
Країна	СРСР  Російська імперія
Жанр	живопис
Навчання	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Діяльність	художниця
Член	СХ СРСР

Життєпис

Вікторія Білаківська народилася 25 березня 1901 року в Україні в Олександрії, тепер Кіровоградської області, у родині лікаря Марка Білаківського. У 1918 році закінчила Олександрійську гімназію. До образотворчого мистецтва її заохотила Марія Чижевська, мати Дмитра Чижевського.^[1]

Після закінчення гімназії в 1918—1923 роках займалася в Одеському художньому училищі у Павла Волокидіна, Тита Дворнікова. У 1923 році після переїзду в Петроград початку заняття в ленінградському ВХУТЕМАСі на живописному факультеті в майстерні Кузьми Петрова-Водкіна. Закінчила інститут 1927 року з присвоєнням звання художника-живописця, дипломна робота — картина «Сталевий кінь на полях України»^[2].

Учасниця виставок ленінградських художників з 1931 року. Писала портрети, жанрові композиції, натюрморти, пейзажі. Автор картин «Піонерка» (1931), «Верби» (1932), «Колгоспниця з серпом» (1934)^[3], «Автопортрет з цигаркою» (1936), «Бузок і конвалії» (1946), «Автопортрет»^[4] (1947), «Ленінградський пейзаж» (1953), «Троянди. Натюрморт»^[5] (1956), «Білі троянди. Натюрморт»^[6] (1957), "Весняні квіти. Натюрморт "^[7] (1961), «Маки», «Циганка» (обидві 1963), серії «Алтай» (1963), «Крим» (1949—1952), «Київ» (1946) та ін. Персональні виставки в Ленінграді (1964, ЛОСХ), Санкт-Петербурзі (1993, 2001 ЦВЗ «Манеж», 2011 Петербурзький Союз художників), Москві (2004, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна).

1949 року в рамках кампанії «боротьби з космополітизмом» Білаківську було виключено зі Спілки Художників (у 1953 році її було поновлено).

Вікторія Марківна померла 9 грудня 1965 а в Ленінграді на шістдесят п'ятому році життя. Її твори знаходяться в Російському музеї^[8], в музеях та приватних збірках у Росії, Великій Британії, США, Франції та інших країнах.

Родина

Цивільний чоловік — Леонід Чернов (1899—1933), український письменник родом з Олександрії.

Пізніше була одружена з художником та педагогом Віктор Прошкіним (1906—1983). Мати художника Володимира Прошкіна (нар. 1931).

Вшанування пам'яті

У травні 2016 в Олександрії на честь Вікторії Білаківської було названо провулок в центральній частині міста^[9].