Біла (Жовківський район)

Біла  — неіснуюче село, яке розташовувалося на захід від Магерова у Жовківському районі Львівської області, над річкою Біла. Тепер територія села розділена та входить до складу Жовківського та Яворівського районів Львівської області.

село Біла
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Жовківський район
Основні дані
Засноване	до 1599
Населення
Географічні дані
Географічні координати	50°05′49″ пн. ш. 23°49′55″ сх. д.
Місцева влада
Карта
Біла
Біла
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Біла.

Історія

Село Біла складалось з двох частин: Біла-Мурована та Біла-Піскова та трьох присілків: Крем'янка, Підлісся і З'явлення. Біла-Мурована ввійшла до складу Магерова, з Підлісся виникло окреме село, а Біла-Піскова, Крем'янка і З'явлення після створення Яворівського військового полігону виселені.

Село належало до Равського повіту. На 01.01.1939 в селі проживало 1990 мешканців, з них 1480 українців-грекокатоликів, 290 українців-римокатоликів, 20 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду, 70 євреїв і 10 німців^[1].

Джерела

«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує село Біла:

Біла ((пол.) Biała) — (з присілками: Крем'янка, Підлісся і З'явлення), село в Равському повіті в Галичині, на пів милі від Магерова віддалене, над потоком Біла. Околиця лісиста, піщана і болотиста, висота 369 м над рівнем моря. Територія панського маєтку складає орної ріллі 314, лугів і городів 60, пасовищ 40, лісу 626 моргів; менша власність складає орної ріллі 1301, лугів і городів 128, пасовищ 246, лісу 64 морги. Населення: 245 римо-католиків, 1019 греко-католиків, 23 ізраеліти, 1287 разом; належить до римо-католицької парафії, віддаленого на пів милі на схід Магерова, греко-католицька парафія є в селі, належить до Потелицького деканату. Згідно з легендою, у цьому селі, оточеному лісами, ховались люди під час татарських нападів у хатках, збудованих навколо церкви, у якій збереглись метрики з 1785 року, один дзвін з 1599 року, записи від 1618 року. Власник маєтку в селі[2] граф Вільгельм Сємінський-Левіцький.

Народились

• Горбач Юрій «Снігур» (1921 – 17.05.1951, у лісі біля прис. Щирець с. Середкевичі Яворівського р-ну Львівської обл.). Освіта — 4 класи народної школи. Член ОУН із 1943 р. В УПА з літа 1944 р. Стрілець, а відтак член почоту командира сотні УПА «Галайда ІІ» (літо-осінь 1944). Восени 1944 р. через хворобу звільнений додому. Після одужання влився в лави збройного підпілля ОУН. Стрілець боївки СБ Магерівського районного проводу ОУН (1945—1948), бойовик надрайонного (1948 — весна 1950), а відтак окружного (весна 1950 — 05.1951) осередків СБ і одночасно виконував особливі доручення при окружному проводі ОУН. За час перебування у підпілля тричі був поранений. Загинів у бою з військами МДБ. Будучи пораненим застрелився, щоб живим не потрапити в руки ворога. Тіло загиблого облавники забрали у райцентр Магерів. Місце поховання не відоме. Старший вістун (?), булавний (30.06.1949) УПА; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (30.11.1949)^[3].