Біленький Самоїл Міхелевич

Самоїл Міхелевич Біленький (23 травня 1928, Жмеринка, Вінницький округ, Українська РСР — 5 листопада 2020) — радянський та російський вчений-фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор, головний науковий співробітник ОІЯД^[1][2].

Біленький Самоїл Міхелевич
Народився	23 травня 1928(1928-05-23)  Жмеринка, Вінницька округа, Українська СРР, СРСР
Помер	5 листопада 2020(2020-11-05) (92 роки)
Країна	Росія  СРСР
Діяльність	фізик
Alma mater	Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ»
Галузь	Фізика елементарних частинок
Заклад	ОІЯД
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Померанчук Ісак Якович
Нагороди	Премія імені Бруно Понтекорво (2002)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Біленький.

Біографія

Після закінчення 1952 року Московського інженерно-фізичного інституту почав працювати в підмосковному місті Дубна, в Гідротехнічній лабораторії, яка в 1956 році стала Об'єднаним інститутом ядерних досліджень^[3]. Із 1956 року працює в Лабораторії теоретичної фізики ОІЯД. Викладав у філії МДУ в Дубні^[4]. У 1966 році захистив докторську дисертацію на тему «Питання теорії реакцій на поляризованій протонній мішені»^[5][6].

Наукова діяльність

Дослідження пов'язані з фізикою елементарних частинок. Вивчав поляризаційні ефекти при зіткненні частинок і нейтральні струми^[7]. У 1956 році вперше запропонував параметризацію диференціальних перерізів пружного розсіяння^[8]. Із 1970-го року, впродовж двадцяти трьох років він тісно співпрацював із радянсько-італійським професором Бруно Понтекорво — автором теорії нейтринних осциляцій. Б. М. Понтекорво запропонував ідею про існування нейтринних осциляцій в 1957 році й тоді ж написав першу роботу на цю тему. Роботи Понтекорво та Біленького зробили величезний вклад у розвиток теорії нейтринних осциляцій. Після смерті Б. М. Понтекорво в 1993 році Самоїл Міхелевич Біленький продовжив дослідження осциляцій нейтрино. У 1999 році він отримав премію Гумбольдта^[6]. У 2002 році був удостоєний премії ОІЯД імені Бруно Понтекорво.

С. М. Біленький займався дослідженнями й викладав у Канадському національному дослідницькому центрі фізики, університеті Валенсії, Туринському університеті та Мюнхенському технічному університеті^[6].

У 1999 році в Турині пройшла конференція, присвячена нейтрино та приурочена до 70-річчя з дня народження Самоїла Біленького^[9].

Бібліографія

Автор близько 250 публікацій^[7] у тому числі 5 монографій^[10].

• Биленький, С. М. Введение в диаграммную технику Фейнмана. — М., Атомиздат, 1971. — 215 с.
• Биленький, С. М. Лекции по физике нейтринных и лептон-нуклонных процессов. — М., Энергоиздат, 1981. — 216 с.
• Биленький, С. М. Введение в диаграммы Фейнмана и физику электрослабого взаимодействия. — М., Энергоатомиздат, 1990. — 326 c.
• Биленький, С. М. Введение в теорию рассеяния. — М., Ленанд, 2014. — 199 c.