Білецька Марія Іларіонівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білецька.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білинська.

Марі́я Іларіонівна Біле́цька, до шлюбу Білинська (8 квітня 1864, Тернопіль — 30 грудня 1937 Львів)  — українська педагогиня, феміністка та громадська діячка. Голова «Клубу русинок» і «Жіночої громади» у Львові^[1][2].

Білецька Марія Іларіонівна
Псевдо	Марія Білинська
Народилася	1864  Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Померла	30 грудня 1937(1937-12-30)  Львів, Польська Республіка
Поховання	Львів
Громадянство	Австро-Угорщина →  Польща
Національність	українка
Діяльність	педагог
Партія	Українська народна трудова партія
Медіафайли у Вікісховищі

Сестра Йосипа Білинського, була у шлюбі з Василем Білецьким^[3].

Життєпис

Марія Білецька

Одна з організаторів першої приватної української дівочої школи ім. Т. Шевченка у Львові (1898)^[4], викладачка української мови, згодом керівниця цієї школи (до 1908). Як педагогиня відзначалась високою майстерністю, гуманним ставленням до дітей.^[5]

Брала участь у жіночому русі в Галичині, організаторка і керівниця жіночої виробничо-виховної кооперативи жіночого виробничо-виховного об'єднання «Труд», яка давала дівчатам-українкам загальну освіту і ремісничу підготовку^[5][1]. Очолювала Інститут святої Ольги (1899—1922). 1910 разом з іншими представницями «Жіночої громади» обстоювала у Галицькому сеймі рівноправність жінок.^[3][1][2]

Під час Першої світової війни працювала в комітетах допомоги інвалідам і голодуючим. 1921—1922 — голова Союзу українок, 1925—1926 — голова Українського товариства опіки над інвалідами.^[3][1][2]

Входила до складу Народного Комітету^[2], обраного Народним з'їздом УНТП 21 травня 1923 року^[1].

Співпрацювала з Костянтиною Малицькою, втілювала ідеї Наталії Кобринської^[3].

Гробниця Білецьких.

Померла у Львові, похована на 59 полі Личаківського цвинтаря.