Білий Олексій Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Білий.

Білий Олексій Петрович (нар. 1 травня 1961(19610501)) — кандидат економічних наук, член Партії регіонів; народний депутат ВР України, член фракції Партії регіонів (з 05.2007), член Комітету з питань економічної політики (з 12.2007). Народний депутат 8 скликання. Обраний у 2014 році від партії «Опозиційний блок» (№ 5 у списку). Голова підкомітету з питань автомобільного транспорту Комітету Верховної Ради України з питань транспорту.

Олексій Петрович Білий
Народився	1 травня 1961(1961-05-01) (64 роки) с. Кам'янка
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	політик
Галузь	політик, керівник і підприємець
Alma mater	Дніпропетровський металургійний інститут (1988)
Членство	Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України
Партія	Партія регіонів
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений працівник промисловості України Ювілейна медаль «10 років незалежності України» Знак «Шахтарська слава» III ступеня (Україна)
Звання	кандидат економічних наук

Народний депутат України
5-го скликання Партія регіонів, № 31 у списку[4]
фракція ПР[4]	25.05.2006	—	23.11.2007
6-го скликання Партія регіонів, № 33 у списку[5]
фракція ПР[5]	23.11.2007	—	12.12.2012
7-го скликання Партія регіонів, виборчий округ № 58[6]
фракція ПР[6]	12.12.2012	—	27.11.2014
8-го скликання Політична партія «Опозиційний блок», № 5 у списку[7]
фракція Опозиційний блок[7]	27.11.2014	—	29.08.2019

Життєпис

Народився у с. Кам'янка, Апостолівський район, Дніпропетровська область; дружина Ірина Павлівна (1971) — викладач Донецького національного університету; сини Олександр (1998) і Арсеній (2003).

Освіта і ранні роки

Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут (1988) за спеціальністю «Хімічна технологія твердого палива» та Донецький національний університет (2001) за спеціальністю «Економіка підприємства».

• 1979-81 — служба в армії.
• 1981-88 — слюсар-монтажник, вогнетривник, начальник виробничої дільниці, старший майстер, заступник начальника коксового цеху, Криворізький коксохімічний завод.
• 1988-90 — начальник коксового цеху, головний інженер, 1990—96 — директор, Єнакіївський коксохімічний завод.
• 1996-98 — голова правління ВАТ «Єнакіївський коксохімічний завод» — директор заводу.
• 1998—2000 — голова правління, ВАТ «Єнакіївський металургійний завод».
• 2000—2002 — заступник голови з питань базових галузей промисловості та енергетики, Донецької облдержадміністрації.
• З 04.2002—05.06 — генеральний директор, ВАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь».

Політика

Свою політичну діяльність почав у 2000 році, коли став заступником Віктора Януковича, який тоді очолював Донецьку ОДА^[8].

• Народний депутат України 5-го скликання 04.2006—11.07 від Партії регіонів, № 31 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь», член ПР. Голова підкомітету з питань промислової політики Комітету з питань промислової та регуляторної політики та підприємництва (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

• Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, № 33 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР.
• Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 року від Партії регіонів. Обраний по виборчому округу № 58, Донецька область. Член Комітету Верховної Ради України з питань транспорту і зв'язку.
• Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року. Обраний від партії «Опозиційний блок» (№ 5). Голова підкомітету з питань автомобільного транспорту Комітету Верховної Ради України з питань транспорту.

З 2006 по 2014 — народний депутат 5, 6 та 7 скликань від «Партії регіонів», останній раз — за округом № 58 (м. Маріуполь Донецької області). З 2002 по 2006 був директором ПрАТ «Азовсталь».

Критика

Фігурант антикорупційного розслідування за фактом податкових зловживань: у 2014 році видання «Тиждень» з'ясувало, що Білий витрачає на освіту сина у Великій Британії більше, ніж офіційно заробляє за рік уся його сім'я^[9].

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.^[10]

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (1 травня 2011) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну законотворчу та громадсько-політичну діяльність^[11]
• Заслужений працівник промисловості України (15 липня 2003)^[12]
• Медаль «10 років Незалежності України» (2001).
• Знак «Шахтарська слава» III ст. (2002).