Білий націоналізм

Білий націоналізм — політична ідеологія, що виступає за расове або вузьке етноцентричне визначення національної ідентичності.^[1] Білий націоналізм стосовний до переваги однієї етнічної групи — білої переваги, у тому числі закликів до захисту національного громадянства для білих людей.^[2] Ідеологічно заснований навколо етноцентричної ідеології, яка простягається від уподобань для білої етнічної групи до вірувань переваги білої раси і організації влади білих. Відповідно до Бенедикта Андерсона, такий націоналізм відображає появу співтовариства — в населенні розвиваються почуття спільної ідентичності ширші, ніж сімейні або племінні.^[3] Включає ідеї соціал-дарвінізму і нацизму.

Білі націоналісти стверджують, що кожна національність відчуває природну прихильність до свого виду.^[4] Вони виступають расове самозбереження і стверджують, що культура є продуктом раси.^[5] Відповідно до політолога Rick Valelly білий націоналізм є продукт сучасної централізованої держави.^[6]

Погляди

Багато білих націоналістів вважають себе патріотами європейської історії та культури, що підтримують збереження унікальності раси і затверджують, що сама культура - расовий продукт.^[7] Згідно зі словами, представника білого націоналізму, Самуеля Френсіса, це «рух, який відхиляє рівність як ідеал, що наполягає на міцній основі людської природи, що передається у спадок».^[8]

Американський політолог Самуель Гантінгтон зазначає, що білі націоналісти доносять думку, що демографічний зсув у США, який знижує відсоток білого населення, приніс нижчу інтелектуальну, освітню та моральну культуру, позитивні дії та іммігрантські гето.^[9] Більшість американських білих націоналістів говорить, що імміграція повинна бути обмежена людям неєвропейського походження.^[10]Білі націоналісти заявляють, що прагнуть забезпечити виживання білої раси та культур історично білих держав. Вони вважають, що білі люди повинні зберігати більшість у білих країнах з більшістю населення, зберігати своє політичне та економічне домінування, а їхня культура має бути на першому місці.^[11] Критики стверджують, що термін "білий націоналізм" - це просто "ребрендинг", і такі ідеї, як біла гордість, існують виключно для того, щоб забезпечити публічне висвітлення переваг білих, і що більшість білих націоналістичних груп сприяють расовому насильству.^[12]

Визначення білих людей

Більшість білих націоналістів визначають білих людей обмеженим чином. У США це часто, хоча і не виключно, припускає європейське походження неєврейського походження. Деякі білі націоналісти звертають увагу на расові систематики 19-го століття, які не досягли консенсусу з расових категорій, і не приймається сучасними генетиками. Деякі білі націоналісти, такі як Джаред Тейлор, стверджували, що євреї можуть вважатися "білими".^[13] Хоча більшість білих націоналістів проти Ізраїлю і сіонізму, кілька білих націоналістів (таких як Вільям Деніел Джонсон) висловили підтримку Ізраїлю.^[14]

Регіональні рухи

Україна

• Соціал-Національна Асамблея

США

Канада

Австралія

Німеччина

Південна Африка

Нова Зеландія

Парагвай

Критика

Групи білої переваги мають історію в скоєнні злочинів на ґрунті ненависті, зокрема щодо осіб єврейського або африканського походження. Приклади включають самосуд чорних людей з боку Ку-клукс-клану.

Деякі критики стверджують, що білі націоналісти часто спиратються на націоналістичні традиції Ку-Клус-Клану і Британського національного фронту.^[15] Критики відзначили антисемітську риторику, використовувану деякими білими націоналістами, і виділені ними на просування теорії змови, таких як сіоністська окупація уряду.^[16]

Відомі організації

• Національний фронт (Велика Британія)
• Язичницький Фронт
• Шведський Рух Опору
• Білий арійський опір
• Ку-клукс-клан
• Північно-Західна територіальна імператива
• Африканерський Рух Опору

Відомі особи

• Вірджинія Абернеті
• Девід Дюк