Білик В'ячеслав Іванович

В'ячеслав Іванович Бі́лик (нар. 5 лютого 1940, Опішня) — український майстер кераміки; член Спілки радянських художників України з 1969 року. Син гончара Івана Білика. Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1976 року.

Білик В'ячеслав Іванович
Народився	5 лютого 1940(1940-02-05) (85 років)  Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	гончар
Alma mater	Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя
Заклад	Завод «Художній керамік»
Членство	Національна спілка художників України
Батько	Білик Іван Архипович
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Білик.

Біографія

Народився 5 лютого 1940 року селищі міського типу Опішні (тепер Полтавський район Полтавської області, Україна). Ремеслу вчився у батька. Впродовж 1966—1969 років здобував освіту у Миргородському керамічному технікумі.

З 1958 по 1992 рік працював на заводі «Художній керамік». Жив в Опішні в будинку на вулиці Партизанській № 112^[1], потім на вулиці Леніна № 4^[2].

Творчість

Працював в традиційній для народної кераміки Полтавщини галузі скульптурного посуду: створював поліхромну скульптуру типу «баран», «лев», «цап», «бик», «косуля», «собака», набори посуду, барильця, вази й тарелі. Серед робіт:

• «Лев» (1976), «Баран» (1986).
• композиції «Піп-п'яниця і чорт» (1969), «Сім'я чортів» (1970), «Пекло» (1971; за «Енеїдою» Івана Котляревського), «Ніч перед Різдвом» (1984).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1966 року, всесоюзних з 1972 року та закордонних виставках, зокрема: у Велико-Тирново (Народна Республіка Болгарія, 1976), у Лос-Анджелесі (США, 1977). У 1978 році нагороджений бронзовою медаллю Виставки досягнень народного господарства.

Окремі роботи майстра зберігаються в музеях Києва (Національний музей українського народного декоративного мистецтва), Полтави, Опішні.