Білль про права (США)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білль про права.

Білль про права (англ. Bill of Rights) — неофіційна назва перших десяти поправок до Конституції США, які закріплюють основні права і свободи громадян^[1]. Поправки запропонував Джеймс Медісон 25 вересня 1789 на засіданні Конгресу США першого скликання і набули чинності 15 грудня 1791 року^[2].

«Після прийняття "Білля про права" Конституція США набула логічно завершеного вигляду. Вона стала взірцем для багатьох держав у створенні власних конституцій»[3]

Білль про права
Дата створення / заснування	25 вересня 1789
Юрисдикція	США
Мова твору або назви	англійська
Твір доступний на	catalog.archives.gov/id/1408042 hdl.loc.gov/loc.wdl/wdl.2704 archives.gov/founding-docs/bill-of-rights-transcript
Білль про права у Вікісховищі

Уперше на загальнодержавному рівні одноманітно було визначено правовий статус громадянина США, окреслено сфери федерального контролю за дотриманням громадянських прав і свобод, які також вперше в історії конституційного законодавства були побудовані як заборони та обмеження, накладені насамперед на самі законодавчі органи^[3].

У числі перших десяти поправок, які складали Білль про права, прийнятий у 1789 році містились норми, які закріплювали основні права та свободи громадян^[4].

• У першій поправці закріплена свобода релігії, слова і друку, право на мирні збори і право звернення до уряду з петиціями про припинення зловживань.
• Друга поправка гарантує право громадян носити зброю.
• Третя поправка забороняє розміщення військ у будинках без згоди власника в мирний час та допускає (у порядку, встановленому законом) — під час війни: «У мирний час жоден солдат не повинен квартирувати в будь-якому будинку без згоди на це власника; під час війни таке розквартирування може відбуватися лише у встановленому законом порядку».
• Згідно з четвертою поправкою заборонені необґрунтовані обшуки і арешти осіб та вилучення майна.
• П'ята поправка вказує, що ніхто не може бути позбавлений життя, свободи чи власності без законного судового розгляду, ніяка приватна власність не може бути відібрана для суспільного користування без справедливої винагороди; встановлена заборона притягати до відповідальності за одне і те ж діяння двічі та примушувати свідчити проти самого себе.
• Шоста поправка закріплює права обвинуваченого на швидкий і публічний суд, право ознайомитися із суттю та підставами обвинувачення, на очну ставку зі свідками, що свідчать проти нього, на примусовий виклик свідків зі своєї сторони та на допомогу адвоката
• Сьома поправка стосується заборони перегляду справи, інакше як згідно із нормами загального права.
• Восьма поправка встановлює заборону призначення надмірно великих застав, штрафів та жорстоких і незвичайних покарань.
• Дев'ята поправка: невичерпність перерахованих у Конституції прав.
• Десята поправка: повноваження, які не надані за Конституцією федеральному уряду та не заборонені для виконання штатам, зберігаються за штатами чи за народом.

На думку дослідників, умовно текст Біллю про права можна розділити на 2 частини: у першій із них закріплені класичні демократичні права і свободи громадян, а в другій — гарантії їхньої реалізації, названі у П'ятій поправці «належної правової процедури»^[5].

Див. також

• Білль про права (право)^[en]