Білоконь Олег Валерійович

Оле́г Вале́рійович Білоко́нь [Архівовано 25 червня 2021 у Wayback Machine.] (нар. 31 липня 1977, Кременчук) — легкоатлет, заслужений майстер спорту України.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білоконь.

Олег Валерійович Білоконь
Загальна інформація
Національність	українець
Місце проживання	Україна Полтавська область Кременчук
Народження	31 липня 1977(1977-07-31) (48 років)  УРСР Кременчук
Зріст	193 см
Вага	109 кг
Батько	Білоконь Валерій Євгенійович
Мати	Білоконь Тетяна Яковлівна
Дружина	Білоконь (Незнайко) Яна Володимирівна
Діти	Білоконь Аміна Олегівна Білоконь Дем'ян Олеговіч
Спорт
Країна	Україна
Вид спорту	легка атлетика
Дисципліна	Метання диска, штовхання ядра
Спортивне звання	заслужений майстер спорту України
Клуб	СК «Классик»
Тренери	Фатєєв А. Ю. Олійник В. Я Василенко Н. В.
Тренує	Олійник В. Я. Василенко Н. В.
Нагороди Орден «За мужність» ІІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня .

Життєпис

Займається у секції легкої атлетики Полтавського облцентру «Інваспорт». У 1999 році вступив до Кременчуцького державного політехнічного університету. Дебютує на XVII Універсіаді м. Харків, де став переможцем змагань з метання диску.  Його відразу ж запросили до складу збірної Полтавщини, для участі у Чемпіонаті України по Європейській EDCO та Міжнародної CISS версій, для спортсменів з порушенням слуху >55 % /у Олега з дитинства майже 70 %!/. Перемігши на цих змаганнях, з високим для цих версій результатом, він терміново потрапляє до складу національної збірної команди України  для участі у Чемпіонаті Європи, Греція, де виборов срібні медалі  у двох дисциплінах: метання диску та штовхання ядра.

У наступному 2000 році на першому зимовому Чемпіонаті Європи Олег Білоконь  вже виборює золото і встановлює свій першій рекорд у штовханні ядра 7,257 кг для закритих приміщень 15,21 м.

2001 р. XIX Дефлімпійські ігри, Італія.  У Римі Олег завойовує свою першу золоту медаль у штовханні ядра i срібло у метанні диску, поступившись лише рекордсмену світу  італійцю Кристіану Потону.

2003 р. Вже на Чемпіонаті Європи йому вдалося завоювати усе золото в обидвох дисциплінах. 2004 р. I знову золото на зимному Чемпіонаті Європи у Болгарії. Терміново виграє усі змагання на першості країни i готується до наступних Дефлімпійських ігор.

2005 р. XX Літні Дефлімпійські ігри в Австралії. Він підтверджує, що у даний час є найсильнішим метателем, вигравши золоті медалі в обох дисциплінах. Теж повторюється i на першості Європи у 2007 році, де знову той же успіх, i у 2008 р. на зимовому Чемпіонаті  у Болгарії, де знову золота медаль в штовханні ядра в закритих приміщеннях, але у Туреччині, на першому Чемпіонаті Світу виборов золоту медаль тільки у диску, посівши друге місце в штовханні ядра.

2009 р. На третіх для себе XXI-х Дефлімпійських іграх, перебуваючи в чудовій спортивній формі, несподівано у штовханні ядра займає незручне для себе 4 місце, але через два дні компенсує невдачу золотою медаллю у метанні диску 53,25 м, не дотягнувши 10 см до олімпійського рекорду. I знову яскраві перемоги без жодної поразки: золото в диску и срібло у ядрі на літньому ЧЕ 2011 р. у Туреччині, Золото у ядрі в  закритих приміщень Естонії 2012 р. золото у ядрі i бронзова медаль у диску, Канада, Чемпіонат Світу у цьому ж році.

2013 р. Наприкінці своєї спортивної кар'ери Олег Білоконь у ранзі 4-х кратного дефлімпійського чемпіона прибув на свої четверті XXII-i Дефлімпійські ігри, де виборює лише дві бронзові медалі i у диску, i у ядрі. З цього часу він зосереджується в тренуваннях лише в диску i 2015 року на Європі, Польща, а також у 2016 р. на Чемпіонаті Світу, Болгарія.

Виборює срібло, з кращим для себе результатом 54,35 м що спокусило його ухвалити рішення поборотися на своїй п'ятій олімпіаді. Але чуда не виникло i на XXIII-х Дефлімпійських іграх він посів, хоча  i почесне, але четверте місце.

23 лютого 2012 року указом № 141/2012 призначено стипендію^[1]

Досягнення

Рік	Чемпіонат	Місце проведення	Місце	Дисципліна
1999	17-а універсіада України	м. Харків	1 !	диск
1999	5-й Чемпіонат Європи	Греція	2 !	диск
			2 !	ядро
2000	1-й зимовий Чемпіонат Європи для закритих приміщень	Польща	1 !	ядро
2001	19-ті Дефлімпійські ігри	Італія, м. Рим	1 !	ядро
			2 !	диск
2003	6-й Чемпіонат Європи	Естонія	1 !	диск
			1 !	ядро
2004	2-й зимовий Чемпіонат Європи для закритих приміщень	Болгарія	1 !	ядро
2005	20-ті Дефлімпійські Ігри	Австралія, м. Сідней	1 !	диск
			1 !	ядро
2007	7-й Чемпіонат Європи		1 !	диск
			1 !	ядро
2008	3-й зимовий Чемпіонат Європи для закритих приміщень	Болгарія, м. Софія	1 !	ядро
2008	1-й Чемпіонат Світу	Туреччина	1 !	диск
			2 !	ядро
2009	21-і Дефлімпійські Ігри	Тайвань, м. Тайбей	1 !	диск
			4	ядро
2011	8-й Чемпіонат Європи	Туреччина	1 !	диск
			2 !	ядро
2012	4-й зимовий Чемпіонат Європи для закритих приміщень	Естонія	1 !	ядро
2012	Чемпіонат світу	Канада, м. Торонто	1 !	ядро
			3 !	диск
2013	21-і Дефлімпійські Ігри	Болгарія, м. Софія	3 !	диск
			3 !	ядро
2015	9-й Чемпіонат Європи	Польща, м. Бидгощ	2 !	диск
2016	2-й Чемпіонат Світу	Болгарія, м. Стара Загора	2 !	диск

У складі національної збірної команди посів перше місце на чемпіонаті Європи в Польщі (2000 р.), перше і друге місця на Дефлімпійських іграх в Італії (2001 р.), два перших місця на чемпіонаті Європи в Естонії (2003 р.), перше місце на чемпіонаті Європи в Болгарії (2004 р.), 2 перших місця на Дефлімпійських іграх в Австралії (2005 р.)^[2] та перше і друге місце на чемпіонаті світу в Туреччині (2008 р.)^[3].

З 27 по 28 лютого 2011 року, у місті Суми відбулися змагання Чемпіонату України з легкої атлетики в закритому приміщенні серед спортсменів з вадами слуху. На ньому Олег виграв золото у штовхання ядра з результатом 14.65 м.^[4]

У турецькому місті Кайзери, де проходив VIII Чемпіонат Європи з легкої атлетики з 10 по 16 липня 2011 року Білоконь завоював золото (метання диска — 48,08 м) та срібло (штовхання ядра)^[5]

На Чемпіонаті світу з легкої атлетики 2012 року в Канаді завоював золото і бронзу^[6]

Літні дефлімпійські ігри 2013

На літній Дефлімпіаді, яка проходила у місті Софія (Болгарія) з 26 липня по 4 серпня 2013 Олег завоював дві бронзи: у метанні диска і в штовханні ядра. Для 36-річного кременчужанина, який виступав на попередніх чотирьох Іграх, це сьома і восьма медалі серед спортсменів з порушенням слуху.^[7]

1 серпня на головному стадіоні Болгарії спортсмен завоював «бронзу» у метанні диска, поступившись 21-річним спортсменам з Ірану та Росії. Чемпіоном став Сахад Піраєгерчаман, а срібним призером — Дмитро Калмиков. 2 березня атлет став третім у штовханні ядра. Знову попереду 21-річні спортсмени — переможець Дмитро Калмиков і срібний призер Вітенас Івашкевічус з Литви.^[7]

Нагороди та звання

• Орден «За заслуги» II ст. (3 грудня 2013) — за досягнення високих спортивних результатів на XXII літніх Дефлімпійських іграх у м. Софії, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України^[8]
• Орден «За заслуги» III ст. (24 лютого 2005) — за досягнення високих спортивних результатів, здобуття першого загальнокомандного місця на XX літніх Дефлімпійських іграх, піднесення міжнародного престижу України^[9]
• Орден «За мужність» III ст. (17 вересня 2009) — за досягнення високих спортивних результатів на XXI літніх Дефлімпійських іграх у Тайпеї (Тайвань), виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України^[10]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (12 жовтня 2001) — за вагомий внесок у параолімпійський рух, високі досягнення на XIX Олімпійських іграх глухих^[11]
• Майстер спорту України,
• Майстер спорту міжнародного класу
• Знак «Почесна Грамота Верховної Ради України» 1-й — 2001р, 2-й-2005 р. І 3-й — 2009 р.
• Заслужений майстер спорту України