Бієць Сергій Миколайович

Сергі́й Микола́йович Бі́єць (17 червня 1968(1968-06-17) , Москва  — 24 березня 2019(2019-03-24) , Москва ) — російський політичний діяч лівого спрямування, редактор газети «Робітнича демократія»,^[1] засновник і лідер Революційної робітничої партії (РРП),^[2] у 2014-2015 рр. — секретар ЦК Об'єднаної комуністичної партії (ОКП), учасник оборони Білого дому у вересні-жовтні 1993 року. Додержувався троцькістських переконань.^[3][4]

Бієць Сергій Миколайович
Народився	17 червня 1968(1968-06-17)  Москва, СРСР
Помер	24 березня 2019(2019-03-24) (50 років)  Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	журналіст
Знання мов	російська
Партія	Революційна робітнича партія (Росія)

Життєпис

Закінчив хіміко-технологічний технікум. У 1990-х та 2000-х роках працював верстальником у друкарні.^[5] Політичну кар'єру розпочав у партії Демократичний союз, де входив до фракції комуністів-демократів.^[6] Бувши членом ДС, у 1989—1990 роках видавав газету «Привид комунізму».^[7][8]

1990 року створив «Союз комунарів», до якого входили так звані «неавторитарні» ліві, як марксисти, так і анархісти, але незабаром стався розкол. Марксистська частина «Союзу» наприкінці 1990 року була перейменована на Комітет за робітничу демократію та міжнародний соціалізм (КРДМС). З того часу Бієць став редактором газети «Робітнича демократія». У 1991-1993 роках — член Комітету за робітничий інтернаціонал, з якого був виключений під час розколу КРДМС.

У вересні-жовтні 1993 року — активний учасник оборони Білого дому.^{[9] [5]}

З 1999 — лідер РРП (перейменованої з КРДМС). У 1998-2002 роках — член Міжнародної марксистської тенденції, з якої був виключений під час розколу РРП.

У 2005 році — один з організаторів низки страйків серед робітників будівельної компанії «Дон-Строй».^[10]

У 2011—2013 роках разом із РРП — учасник протестів на Болотній площі.^[5]

У 2014-2015 роках — секретар ЦК Об'єднаної комуністичної партії по роботі з профспілками та трудовими колективами,^[11] член президії ЦК, вийшов із прихильниками з партії під час розколу.^[12]

Помер вранці 24 березня 2019 р. внаслідок онкологічного захворювання, що різко розвинулося.^[13]

Залишилося троє дітей після трьох шлюбів.^[5]

Наслідуючи Троцького, вважав СРСР «деформованою робочою державою».^[14]