ВЕС Гунфліт-Сандс

ВЕС Гунфліт-Сандс (англ. Gunfleet Sands Offshore Wind Farm) — британська офшорна вітрова електростанція у Північному морі біля узбережжя Англії.

ВЕС Гунфліт-Сандс
51°44′22″ пн. ш. 1°10′28″ сх. д.
Держава	Велика Британія
Статус	діюча
Розташування	Північне море біля узбережжя Ессекса
Рік початку будівництва	2008
Роки вводу першого та останнього агрегатів	2009—2010 (перша та друга черга), 2013 (третя черга)
Основні характеристики
Тип ВЕС	офшорна
Генеруюча потужність, МВт	172 МВт (перша та друга черга), 12 МВт (третя черга)
Середньорічне виробництво, млн кВт·г	570 (перша та друга черга)
Характеристики обладнання
Кількість і марка генераторів	48 вітрових турбін Siemens SWT-3.6-107 (перша та друга черга), 2 вітрові турбіни Siemens SWT-6.0 (третя черга)
Потужність генераторів, МВт	3,6 МВт (перша та друга черга), 6,0 МВт (третя черга)
Власник
DONG / Marubeni
dongenergy.com/gunfleetsands/Pages/Index.aspx
Мапа
ВЕС Гунфліт-Сандс ВЕС Гунфліт-Сандс (Сполучене Королівство)
ВЕС Гунфліт-Сандс у Вікісховищі

Місце для розміщення ВЕС обрали на відстані 7 км на південний схід від Клактон-он-Сі (узбережжя Ессексу). Тут у 2007-му провели геотехнічні дослідження з використанням самопідіймального судна Vagant.^[1] Наступного ж року розпочали встановлення фундаментів майбутніх вітроагрегатів, при цьому палі заглиблювали на 50 метрів під морське дно. Роботи виконав плавучий кран Svanen, а в найбільш мілководній частині працювало самопідіймальне судно Excalibur. Монтаж власне вітрових турбін здійснювали починаючи з 2009-го за допомогою суден Titan 2 та Sea Worker.

Також за допомогою Eide Barge 28 здійснили прокладання головного експортного кабелю, який має довжину 9 км (крім того, наземна ділянка 5 км) та розрахований на роботу під напругою 132 кВ. Монтаж офшорної підстанції здійснив плавучий кран Anna 4.

Станція, введена в експлуатацію двома чергами у 2009—2010 роках, займає площу 17,5 км². Тут в районі з середніми глибинами моря 8,9 метра на баштах висотою 75 метрів змонтували 48 вітрових турбін Siemens SWT-3.6-107 одиничною потужністю 3,6 МВт та діаметром ротора 107 метрів.^{[2][3][4][5][6][7][8]}

У січні 2013 року станцію доповнили третьою чергою — демонстраційним проектом із двох турбін Siemens SWT-6.0 потужністю по 6 МВт з діаметром ротора 120 метрів. Ці агрегати встановили за допомогою спеціалізованого судна Sea Installer в районі з глибиною моря 13 метрів.^[9]

Восіни 2016 на станції за допомогою самопідйомного судна Wind Pioneer провели роботи по заміні коробок передач на двох вітрових агрегатах.^[10]