Вайсер Анатолій Вольфович

Анатолій Вольфович Вайсер (нар. 5 березня 1949, Алма-Ата) — французький шахіст казахського походження, гросмейстер від 1985 року.

Вайсер Анатолій Вольфович
Оригінал імені	фр. Anatoli Vaïsser рос. Анатолий Вольфович Вайсер
Країна	СРСР  Казахстан  Франція
Народження	5 березня 1949(1949-03-05) (76 років)  Алмати, Казахська РСР, СРСР
Титул	Міжнародний майстер (1982) Гросмейстер (1985)
Рейтинг ФІДЕ	2505 (травень 2018)
Піковий рейтинг	2595 (січень 1998)
Нагороди та відзнаки

Шахова кар'єра

Перших успіхів на міжнародній арені почав досягати до початку 1980-х років. 1982 року поділив 2-ге місце (позаду Смбата Лпутяна, разом з Томасом Каспером) у Берліні. У 1983 році посів 2-ге місце в Трнаві (позаду Любомира Фтачника) і переміг (разом з Євгеном Свєшніковим) у Сочі.

У наступних роках досягнув низки турнірних успіхів, зокрема, в таких містах як:

• Гавана (1985, турнір B Меморіалу Капабланки, поділив 1-місце разом з Карлосом Гарсією Палермо),
• Баямо (1985, посів 2-ге місце позаду Євгена Пігусова),
• Каппель-ла-Гранд (1987, поділив 1-місце разом з Ентоні Костеном і Джонні Гектором),
• Нью-Делі (1987, поділив 2-ге місце позаду Іштвана Чома, разом з Вішванатаном Анандом),
• Птуй (1989, поділив 2-ге місце позаду Зденко Кожула, разом з Михайлом Красенковим),
• Будапешт (1989, посів 2-ге місце позаду Володимира Маланюка),
• Каппель-ла-Гранд (1991, поділив 1-місце разом з Метью Садлером),
• Єр (1992, посів 1-ше місце),
• Меса (1992, посів 1-ше місце),
• Брюссель (1993, зональний турнір, посів 3-тє місце позаду Паула ван дер Стеррена і Люка ван Велі),
• Лас-Пальмас (1996, поділив 2-ге місце позаду Бориса Гулька, разом з Ентоні Майлсом, Олегом Романишиним і Драганом Барловим),
• Афіни (1997, чемпіонат Європи зі швидких шахів, посів 2-ге місце позаду Ульфа Андерссона).

2010 року здобув у Арко титул чемпіона світу серед ветеранів (гравців старших 60 років)^[1], а 2012 року виграв на змаганнях цього циклу срібну медаль. 2013 року в Опатії виграв другий у кар'єрі титул чемпіона світу серед ветеранів^[2], а 2014 року в Катеріні — третій (категорія старше 65 років)^[3].

Неодноразово брав участь у фіналі чемпіонату Франції, ставши 1997 року в Нарбонні чемпіоном. У своєму доробку має також дві срібні медалі (1996, 2001) і одну бронзову (1998)^[4].

Представляв Францію на командних змаганнях, зокрема: двічі на шахових олімпіадах (1998, 2002)^[5] і на командному чемпіонаті Європи (1997)^[6].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1998 року, досягнувши 2595 очок ділив тоді 79-89-те місце у світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 3-тє місце (позаду Жоеля Лотьє і Йосипа Дорфмана) серед французьких шахістів^[7].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[8]