Вакуленко Віктор Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Вакуленко.

Віктор Дмитрович Ваку́ленко (16 грудня 1921, Ізюм — 10 червня 2000, Київ) — український письменник, драматург, член Спілки радянських письменників України з 1957 року^[1].

Вакуленко Віктор Дмитрович
Народився	16 грудня 1921(1921-12-16)  Ізюм, Харківська губернія, Українська СРР
Помер	10 червня 2000(2000-06-10) (78 років)  Київ, Україна
Країна	Українська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР
Діяльність	письменник, драматург
Alma mater	КДУ імені Тараса Шевченка (1950)
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	КПРС
Учасник	радянсько-фінська війна

Життєпис

Народився 16 грудня 1921 року в місті Ізюмі (нині Харківська область, Україна) в сім'ї робітника^[2].

У 1940 році добровольцем пішов до Червоної армії, брав участь у радянсько-фінській війні^[3] як воєнний кореспондент. Після важкого поранення був демобілізований^[3].

Працював комсомольським організатором колгоспу «Червоний паровоз» у селищі Підлужному^[a][2]; у 1941—1942 роках^[1] — токарем на Ізюмському оптико-механічному заводі^[2]. Протягом 1949—1950 років — літературний працівник газети «Радянська Україна»^[1]. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського університету^[2].

У 1951—1953 роках — завідувач відділу художньої самодіяльності газети «Радянське мистецтво»^[1]. 1960 року закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Олексія Горького у Москві. Член КПРС з 1960 року^[5].

Помер у Києві 10 червня 2000 року^[1].

Творчість

Перші оповідання і нариси опубліковані у 1940—1941 роках у фронтових газетах. У творчому доробку:

• роман «Шукаючи цвіту папороті» (1966; 1987)^[b];
• збірка повістей та оповідань «Гомін землі» (1969);
• роман-дилогія «Так ніхто не любив» («Повінь зорі колише», 1973; «Відгукнись, моє серце», 1977)^[c];
• історичний роман «Все йде, все минає» (томи 1–2, 1976–88; опубліковано у 1992 році)^[d];
• роман-сповідь «Хмари минулих днів» (1995);

п'єси^[e]

• «Шлях до щастя» (перша постановка — 1951)^[f];
• лірична комедія «Пісня серця» (вперше опублікована в альманасі «Літературна молодь» у 1954 році);
• лірична комедія «Зоряні ночі» (1955)^[g];
• героїчна драма «Полтавська фортеця» (1957)^[h];
• «Коли розлучаються двоє» (1958);
• «Легенда Блакитної затоки» (1959).

П'єси «Пісня серця» у 1954 році та «Зоряні ночі» у 1955 році поставлені в Тернопільському українському музично-драматичному театрі. Ці ж п'єси у 1956 і 1963 роках, а також п'єса «Коли розлучаються двоє» у 1959 році поставлені у Пряшківському українському народному театрі, на сцені Волинського (у 1956 році) та Стрийського (у 1957 році) українських драматичних театрів^[6].

Низку п'єс перекладено російською мовою^[5].

Виноски

1. Нині у складі села Капитолівки Ізюмського району Харківської області^[4].
2. Присвячений молоді, проблемам формування її життєвої позиції^[5].
3. Про підпільників у роки німецько-радянської війни.
4. Про Антську державу в 4 столітті н. е.
5. Поставлені в різних театрах Української РСР та РРФСР^[3].
6. Присвячена молоді, проблемам формування її життєвої позиції^[5].
7. Присвячена молоді, проблемам формування її життєвої позиції^[5].
8. Про героїчне минуле народу^[5].