Валентина Веццалі

Марі́я Валентина Вецца́лі (іт.: Maria Valentina Vezzali; *14 лютого 1974 року, Єзі, Італія) — італійська фехтувальниця (рапіра). П'ятиразова олімпійська чемпіонка, десятиразова чемпіонка світу, найтитулованіша рапіристка в історії спорту. Перша рапіристка, яка виграла індивідуальну першість на трьох Олімпійських іграх поспіль.

Марія Валентина Веццалі Maria Valentina Vezzali італ. Valentina Vezzali
Загальна інформація
Національність	італійка
Громадянство	Італія
Народження	14 лютого 1974(1974-02-14) (51 рік) Єзі, Італія
Зріст	164 см
Вага	53 кг
Вебсторінка	valentinavezzali.com
Спорт
Країна	Італія
Вид спорту	фехтування
Дисципліна	рапіра
Клуб	Gruppo Sportivo Fiamme Oro
Найвищий рейтинг	1-й
Поточний рейтинг	1-й FIE (на 13.08.2009)[1]
Нагороди Спортивні медалі Представник  Італія Фехтування Олімпійські ігри Золото 1996 Атланта командна рапіра Золото 2000 Сідней індивідуальна рапіра Золото 2000 Сідней командна рапіра Золото 2004 Афіни індивідуальна рапіра Золото 2008 Пекін індивідуальна рапіра Золото 2012 Лондон командна рапіра Срібло 1996 Атланта індивідуальна рапіра Бронза 2008 Пекін командна рапіра Бронза 2012 Лондон індивідуальна рапіра Чемпіонат світу Золото 1995 Гаага Рапіра. Команда. Золото 1997 Кейптаун Рапіра. Команда. Золото 1998 Ла-Шо-де-Фон Рапіра. Команда. Золото 1999 Сеул Рапіра. Золото 2001 Нім Рапіра. Золото 2001 Нім Рапіра. Команда. Золото 2003 Гавана Рапіра. Золото 2004 Нью-Йорк Рапіра. Команда. Золото 2005 Лейпціг Рапіра. Золото 2007 Санкт - Петербург Рапіра. Золото 2009 Анталія Рапіра. Команда. Срібло 1994 Афіни Рапіра. Срібло 1994 Афіни Рапіра. Команда. Срібло 2006 Турин Рапіра. Срібло 2006 Турин Рапіра. Команда. Бронза 1995 Гаага Рапіра. Бронза 1998 Ла-Шо-де-Фон Рапіра. Чемпіонат Європи Золото 1998 Пловдив Рапіра. Золото 1999 Больцано Рапіра. Золото 1999 Больцано Рапіра. Команда. Золото 2001 Кобленц Рапіра. Золото 2001 Кобленц Рапіра. Команда. Золото 2009 Пловдив Рапіра. Золото 2009 Пловдив Рапіра. Команда. Срібло 2003 Бурж Рапіра. Срібло 2003 Бурж Рапіра. Команда. Срібло 2007 Гент Рапіра. Бронза 1993 Лінц Рапіра. Бронза 1998 Пловдив Рапіра. Команда. Бронза 2007 Гент Рапіра. Команда.
Валентина Веццалі у Вікісховищі

Атланта-1996

В 1/8 фіналу Веццалі виграла у росіянки Ольги Вєлічко (15:13), у чвертьфіналі — в американки Енн Марш (15:10), у півфіналі — у француженки Лорен Моден-Сессак (15:7). Але у фіналі турніру Веццалі не змогла переграти румунку Лауру Бадю — 10:15.

Але у командному турнірі Веццалі змогла відігратися. Після перемоги у чвертьфіналі над збірною Китаю (45:24) та у півфіналі над збірною Угорщини (45:42) на італійок у фіналі чекала збірна Румунії з Лаурою Бадя. Італія впевнено виграла — 45:33, а Валентина Веццалі вперше стала олімпійською чемпіонкою.

Сідней-2000

На другі свої Олімпійські ігри Веццалі їхала у ранзі фаворитки турніру і виправдала це звання, здобувши золоту нагороду як в особистому, так і в командному тірнірі. В 1/4 фіналу Веццалі переграла румунку Реку Сабо — 9:8, у півфіналі потрапила на свою кривдницю на Олімпійських іграх в Атланті, Лауру Бадю, і впевнено здолала її — 15:8. У фіналі перемогла німкеню Риту Кеніг — 15:5.

Командний турнір для збірної Італії пройшов рівно, і італійки очіковано стали чемпіонками. У чвертьфіналі була обіграна збірна України — 45:39, у півфіналі — збірна США (45:38), а у фіналі — збірна Польщі (45:36).

Афіни-2004

На афінських Олімпійських іграх Веццалі захистила свій чемпіонський титул. У фіналі вона зустрічалася зі своєю співвітчизнецею, Джованною Трілліні. У першому раунді суперниця лише одного разу змогла нанести укол Веццалі, але у другому Веццалі почала поступатися і перед третім раундом рахунок був рівним — 6:6. Веццалі зібралася і нанесла три уколи без відповіді.^[2]

Командних змагань рапіристок в програмі ігор не було, чемпіонат світу з цієї дисципліни пройшов у червні в Нью-Йорку, перемогу там святкувала італійська збірна з Валентиною Веццалі.

Пекін-2008

У фіналі індивідуальної першості Веццалі перемогла кореянку Нам Хьюн Хі — 6:5, і стала п'ятиразовою олімпійською чемпіонкою. Таким чином Веццалі стала найтитулованішою жінкою-фехтувальницею в історії Олімпійських ігор.

У чвертьфіналі командної першості італійки переграли господарок турніру, рапіристок Китаю, — 37:24. Але півфінальна зустріч зі збірною Росії вийшла набагато складнішою. Команди йшли очко в очко, і в останній дев'ятій дуелі Веццалі змогла відіграти три уколи у Світлани Бойко і зрівняти рахунок — 21:21. Але на 12-й секунді овертайму Бойко провела комбінацію, Веццалі відповіла, та виявити переможницю відразу не вдалося — загорілося обидва світлові сигнали і доля матчу вирішувалася за допомогою суддівського рішення.^[3] Укол був зарахований на користь російської збірної. У матчі за третє місце італійки переграли угорок (32:23), а Валентина Веццалі здобула свою сьому олімпійську нагороду.

Кубок світу

Валентина Веццалі 12 разів ставала володаркою Кубка світу (1995/96, 1996/97, 1998/99, 1999/2000, 2000/01, 2001/02, 2002/03, 2003/04, 2005/06, 2006/07, 2007/08, 2008/09.

2002 рік — на турнірі в Коме Веццалі потрапила до фіналу, але разом зі своєю суперницею по фіналу, Сабіною Бау, не вийшла на фінальний бій на знак протесту проти виключення командного турніру рапіристок з програми Олімпійських ігор в Афінах.^[4]

Закінчити свою кар'єру планує після Олімпійських ігор у Лондоні, де вона сподівається стати прапороносицею італійської олімпійської збірної.

Житєпис

Названа Велентиною на честь Дня святого Валентина, в який народилася.

Одружена з італійським футболістом Доменіко Джуліано. Має сина П'єтро, після народження якого швидко відновила форму і на чемпіонаті світу 2005 року знову здобула чемпіонство.

Хобі — кіно, теніс, вітрильники, читання.

У 2006 році була видана автобіографія Валентини Веццалі «A volto scoperto» («З незакритим обличчям»), написана у співавторстві з Катеріною Лучетті.

Державні нагороди

• Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» — 3 жовтня 2000 року.
• Великий офіцер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» — 5 вересня 2008 року.

Інтернет джерела

• Профіль на сайті www.nahouw.net
• Офіційний сайт. [Архівовано 7 січня 2004 у Wayback Machine.]
• Профіль на сайті FIE [Архівовано 29 липня 2012 у Wayback Machine.]