Валенюк Олег Васильович

Олег Васильович Валеню́к (29 травня 1964, Долина — 6 серпня 2012, Торонто) — український і канадський художник; член Спілки художників України з 1995 року^[1] та Української спілки образотворчих мистців Канади з 2006 року^[2]. Чоловік художниці Наталії Валенюк^[2].

Валенюк Олег Васильович
Народження	29 травня 1964(1964-05-29)  Долина, Україна
Смерть	6 серпня 2012(2012-08-06) (48 років)
	Торонто, Канада
Країна	СРСР  Україна  Канада
Навчання	Ужгородське училище прикладного мистецтва (1983) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1993)
Вчитель	Петрецький Василь Васильович, Драган Тарас Миколайович, Левків Тарас Богданович і Дем'янишин Валерій Йосипович
Діяльність	графік, педагог, художник-монументаліст
Працівник	Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша
Член	Спілка художників України і Українська спілка образотворчих мистців Канади
Нагороди	Почесна грамота Міністерства культури України

Життєпис

Народився 29 травня 1964 року в місті Долині Івано-Франківської області (нині Україна). Упродовж 1979—1983 років навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, в якому його викладачем малюнку був Василь Петрецький, а художньої обробки металу — Іван Маснюк^[3].

Протягом 1983—1985 років проходив строкову службу у лавах Радянської армії. У 1986 році вступив на відділення моделювання та обробки шкіри Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, водночас працював художником-оформлювачем в художній майстерні. У 1987 році перевівся на керамічне відділення^[3]. Був учнем Тараса Драгана, Тараса Левківа, Валерія Дем'янишина^[4]. 1993 року захистив дипломну роботу: набір жіночих прикрас «Дохристиянські мотиви» (керівник Тарас Янко, оцінка — відмінно)^[5].

У 1993—1999 роках викладав у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша^[3][2]. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Костюшка, 4^[6][4]. У 2000 році емігрував до Канади, оселився у Торонто^[1], працював як дизайнер та маляр^[7].

Помер у Торонто 6 серпня 2012 року^[3].

Творчість

Працював у галузях графіки, станкового та монументального живопису.

Офорти

• «Катаклізм» (1993);
• «Забуті обереги» (1994);
• «Ідол» (1994);
• «Час» (1995);
• «Стан» (1997);
• «Кам'яні вітрила»;
• «Гірські вітри»;
• «Місячне сяйво»;
• «Малинова гора»;
• «Жертвоприношення»;
• «Пташина гора»;
• «Скіфи».

Живописні полотна

• «Лабіринт» (2006);
• «Джерело цивілізації»;
• «Соняшник І, ІІ і ІІІ»;
• «Покрова»;
• «В'їзд в Єрусалим»;
• «Родина»;
• «Крила Ангела»;
• «Калина»;
• «Яблуневий цвіт»;
• «Квіти»;
• «Сад»;
• «Ангел»;
• «Філософія життя».

Монументальний живопис

• розписи у 2003—2004 роках у церкві святої Покрови у Торонто^[1];
• розписи в Українській греко-католицькій церкві святого Михайла^[3].

Спільні роботи з Наталею Валенюк

• іконостас для Української греко-католицької церкви святого Василія в Едмонтоні (позолота дружиною)^[3];
• дизайн приміщень і розпис бенкетного залу «Тризуб» в домівці УНО, її бібліотеки та вестибюлю зі скіфськими мотивами^[3];
• розписи бенкетного залу «Княжий Двір»^[3];
• розписи головного бюро офісу Images 2000^[3];
• розписи мисливської кімнати Smoking Room in Casa Loma^[3];
• розписи у приватних резиденціях^[3].

Співпрацював з театром «Заграва», виконавши декорації для вистави «Бояриня»^[3].

Брав участь в українських національних та міжнародних художніх виставках в Югославії, Великій Британії, Іспанії, Норвегії, Канаді, Швеції, Японії, Болгарії, Франції, Польщі, Словенії^[2][7]. Персональні виставки відбулися у Торонто у 2000 (галерея Канадсько-української мистецької фундації^[3]) та 2001 роках^[1].

Твори зберігаються в приватних колекціях в Канаді^[3].

Відзнаки, нагороди

• Почесна грамота Міністерства культури України^[3];
• Почесна грамота Спілки театральних діячів України (2003; нагороджений під час святкування 50-ліття з часу заснування Українського драматичного театру «Заграва» в Торонто (Канада))^[3].