Валеріо Бачігалупо

Валеріо Бачігалупо (італ. Valerio Bacigalupo, нар. 12 березня 1924, Вадо-Лігуре, Савона, Італія — пом. 4 травня 1949, Суперга, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. Виступав за національну збірну і «Торіно», провідний італійський клуб того часу. Молодший брат італійського воротаря Манліо Бачігалупо.

Валеріо Бачігалупо
Валеріо Бачігалупо
Особисті дані
Народження	12 березня 1924(1924-03-12)
	Вадо-Лігуре, Італія
Смерть	4 травня 1949(1949-05-04) (25 років)
	Суперга, Італія
Зріст	176 см
Громадянство	Італія
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1937–1941 «Вадо» 1 (?) 1941–1942 «Каїрезе» ? (?) 1942–1943 «Савона» 20 (?) 1944–1945 «Дженоа» 20 (?) 1945–1949 «Торіно» 137 (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1947–1949 Італія 5 (-8)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

1937 року дебютував виступами за клуб «Вадо», в якому провів чотири сезони. Під час Другої світової війни грав у складі команд «Каїрезе», «Савона» та «Дженоа».

1945 року перейшов до клубу «Торіно», за який відіграв 4 сезони. Протягом усього часу був основним голкіпером команди. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Італії. В елітній лізі італійського футболу провів 137 матчів.

У складі національної команди дебютував 14 грудня 1947 року. У Барі італійці перемогли команду Чехословаччини з рахунком 3:1. До березня 1949 року провів ще чотири товариських поєдинку у складі збірної. Усього — чотири перемоги і поразка від збірної Англії. Пропустив вісім голів, їх забивали чех Ян Ржига, француз Жан Баратт, португалець Лоуренсу, іспанець Агустін Гаїнса і англійські форварди Томмі Лоутон, Стен Мортенсен та Том Фінні (2).

Навесні 1949 року керівництво туринського клубу прийняло запрошення від португальського гранда, «Бенфіки», взяти участь у товариській грі на честь однієї з найбільших тодішніх зірок лісабонського клубу, Франсішку Феррейри. Гра відбулася 3 травня 1949 року в Лісабоні й завершилася поразкою італійських гостей з рахунком 3:4. Наступного дня команда «Торіно», працівники клубу і журналісти вилетіли додому рейсом Лісабон—Барселона—Турин.

Поблизу Савони літак почав знижуватися через складні погодні умови. Приблизно о 17:03 — здійснив поворот для заходу на посадку і невдовзі зіткнувся з кам'яною огорожею базиліки Суперга на вершині однойменної гори, що височіє над околицями Турина. Внаслідок авікатастрофи усі чотири члени екіпажу і 27 пасажирів загинули на місці.

На момент загибелі основного складу «Торіно», до завершення сезону в Серії A лишалося чотири тури і команда очолювала чемпіонські перегони. В останніх турах, честь клубу захищали гравці молодіжної команди. Усі суперники в цих матчах («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» і «Фіорентіна»), з поваги до загиблих чемпіонів, також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів. Молодіжна команда «Торіно» перемогла у всіх останніх іграх сезону, здобувши таким чином посмертний чемпіонський титул для своїх старших товаришів.

Досягнення

• Чемпіон Італії (4):

«Торіно»: 1946, 1947, 1948, 1949

Статистика

Статистика виступів за національну збірну Італії:

Посилання

• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (італ.)
• Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 26 березня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 26 березня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Профіль (італ.) . Enciclopedia del calcio. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 березня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)