Вальдемар Вінтер

Вальдемар Вінтер (нім. Waldemar Winther; 12 червня 1897, Гіссен — 6 квітня 1983, Бремен) — німецький військово-морський діяч, контрадмірал крігсмаріне.

Вальдемар Вінтер
нім. Waldemar Winther
Контрадмірал Вінтер (1944).
Народився	12 червня 1897(1897-06-12)  Гіссен, Гессен, Німеччина
Помер	6 квітня 1983(1983-04-06) (85 років)  Бремен, Німеччина
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Контр-адмірал
Нагороди	Залізний хрест 2-го класу Медаль «За відвагу» (Гессен) Сілезький Орел 1-го ступеня Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Срібний Іспанський хрест Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За Іспанську кампанію» Застібка до Залізного хреста 2-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Біографія

7 квітня 1915 року вступив добровольцем у ВМС. Учасник Першої світової війни. Служив на лінійному кораблі «Король Альберт» (серпень 1915 — вересень 1918). Закінчив навігаційні курси в Мюрвіку (1918). Після демобілізації армії залишений на флоті, служив у частинах берегової оборони. З 16 грудня 1921 року — офіцер зв'язку ВМС в Штальзунді, з 6 квітня 1923 року — прапор-лейтенант штабу командувача ВМС на Балтиці. З 15 жовтня 1923 року — вахтовий офіцер на лінійному кораблі «Ганновер», з 1 квітня 1925 року — ад'ютант військово-морських верфей у Вільгельмсгафені. З 1 березня 1927 року — командир тендера М-134. З 26 вересня 1928 року — вахтовий офіцер на крейсері «Емден», з 26 вересня 1930 року — інструктор військово-морського училища в Мюрвіку. 14 червня 1932 року призначений офіцером зв'язку ВМС при штабі 2-го військового округу, а 2 березня 1934 року переведений в Імперське військове міністерство. З 30 вересня 1935 року — навігаційний офіцер на крейсері «Кельн», з 27 жовтня 1937 року — 1-й ад'ютант штабу військово-морської станції «Нордзе». З 26 вересня 1942 року — командиром легкого крейсера «Лейпциг», з 24 лютого 1943 року — 1-ї дивізії охорони. З 17 квітня 1944 року — начальник військово-морського училища в Мюрвіку. З 25 вересня 1944 року — останній інспектор військово-морських навчальних закладів крігсмаріне. 22 липня 1945 року інтернований союзниками. 17 квітня 1947 року звільнений.

Звання

• Боцмансмат (1 листопада 1915)
• Фенріх-цур-зее (24 грудня 1915)
• Лейтенант-цур-зее (17 червня 1917)
• Оберлейтенант-цур-зее (10 січня 1921)
• Капітан-лейтенант (1 січня 1928)
• Корветтен-капітан (1 жовтня 1934)
• Фрегаттен-капітан (1 жовтня 1937)
• Капітан-цур-зее (1 листопада 1939)
• Контрадмірал (1 квітня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу (12 грудня 1917)
• Медаль «За відвагу» (Гессен) (6 серпня 1918)
• Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня (3 лютого 1920) — отримав 2 нагороди однчасно.
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (7 листопада 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно.
• Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія)
• Іспанський хрест в сріблі (6 червня 1939)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (25 вересня 1940)
  • 1-го класу з мечами (30 січня 1942)
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (13 жовтня 1943)
• Залізний хрест 1-го класу (17 березня 1944)

Література

• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6

Посилання

• Біографічні дані. [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Фотографії і нагороди Вінтера.